Марина Гримич - Еґоїст

— Ну, як?

Вона видушила із себе:

— Я не хочу мати справу з цим бандитом!

Цієї фрази було достатньо, щоб зрозуміти, що вона залюбки відмовила б Антипову у захисті й натомість стала б на бік прокурора.

Отже, все ясно. Якщо Таміла, та Таміла, яка так боролася за процвітання їхньої фірми, жертвує клієнтом, значить іншого шляху просто немає.

А всього два клієнти. Втрачаємо двох клієнтів. Двох грошовитих клієнтів, які б забезпечили фірмі безхмарне існування якийсь час. Без них фірма може і не «протягнути». Грошей не вистачає, як кисню.

«Десяток років тяжкої праці. Не вижили.

А може начхати на сюсі-пусі? Взяти і начхати на етику, закасати рукава і робити чорну роботу. Взяти пристойного хабаря, розплатитися з кредиторами і боргами! Чому ні? Чому всім можна, а мені ні? Я сам винен! Розманіжив своїх співробітників, витворюючи фальшиву атмосферу моральності. Працювати треба, а не розпускати нюні! Гроші заробляти! Так і скажу на засіданні! Хоч раз поведуся як мужчина! Йдеться не просто про долю фірми, а про долю моєї фірми! Моєї! „Липинський і К?“! На карту поставлена моя доля. Все! Крапка!»

Георгій зайшов до кабінету. На його столі лежали дві теки. Це досьє на Антипова і на пана АП, які йому підготувала Ірина Марківна на основі офіційних і конфіденційних джерел.

«Ціни Вам немає, Старий Ридикюлю!» — подумки похвалив він.

«Я знаю!» — з посмішкою, так само подумки відповіла йому Ірина Марківна.

Він, трохи повагавшись, неначе зібравшись із силами, відкрив теку.

«Віталій Антипов, 37 років. Народився в Галичині, в сім'ї „окупантів“ (так називають на Західній Україні сім'ї росіян, які перебралися з почесною „визвольною“ місією у 1939 році). Батько — партійний керівник, мама — перукарка. Одружений. Має прекрасні фізичні дані і нікудишню нервову систему: спить у бронежилеті і страждає від безсоння. Його інтелектуальні здібності посередні, зате має чудовий природжений інстинкт, який допоміг йому в досить успішній бізнесовій діяльності. В економічних питаннях несильний, практично всі його справи веде юрист, який пов'язаний з ним поки що не з'ясованими зв'язками. Займається нафтою, активно залучає інші сфери — банки, страхові компанії. Розширення бізнесу іде за схемою: скуповування окремих невеликих успішних економічних одиниць. Стиль його роботи з партнерами — „кидало“. Для досягнення своєї мети не гребує ніякими методами. Завойовує всіх насильницьким шляхом (залякуванням, шантажем, збройним нападом або його інсинуацією та ін.). Слабке місце — внутрішній психологічний стан: Антипов слабка і беззахисна людина, саме тому застосовує силу як компенсацію своїх психологічних вад».

Георгій згадав усміхненого молодого чоловіка, супроводжуваного вертлявим кмітливим Юрком. Дивно, тоді, коли вони домовлялися про умови угоди, в Георгія не виникло ніяких підозр. Пара справила дуже приємне враження. Хоча. Хоча дещо насторожив явно завищений гонорар, який вони запропонували фірмі.

Тепер він зрозумів усе і вже вкотре пообіцяв собі не підписувати угод до отримання досьє на клієнта.

Отже, врешті-решт знову винен в усьому він сам. Він і тільки він.

Друга тека. «Петро Іванович Пупець. 56 років. Має суворе комсомольське і партійне загартування. Його син Вадик пізня дитина, бажана, балувана. Вихованням сина займалася його дружина, всіляко прикриваючи усі його „дитячі вибрики“. З часом „дитячі вибрики“ переросли у дорослі. Першою гучною справою, пов'язаною з Вадиком, був суд над молодою принциповою вчителькою, яка навідріз відмовилася ставити молодому паничеві продиктовану оцінку. Її звинуватили у звабленні неповнолітніх і засудили. Другою справою був судовий позов на викладача інституту, якого звинуватили у хабарництві. Нинішня судова справа вже проти самого паненяти АП. Сільську дівчинку Катю було напоєно, зґвалтовано і відзнято на відеоплівку. Відео бачили однокурсники Каті і панича АП, однак тепер усі дружно мовчать. Катя зробила спробу самогубства, що значно загострило справу: зараз її ретельно обстежують з приводу підозри на неповносправність. Результати медичної експертизи зґвалтування були, але „загули“. Сам Едуард Пупець має психічно неврівноважений, аж до істеричності, характер і неабиякі демагогічні здібності, що заважає об'єктивному веденню справи».

Георгій зітхнув.

Він прекрасно розумів, що і перший, і другий клієнти чудово усвідомлюють, що відмова його фірми, фірми «білих рукавичок» від справи фактично означає оприлюднення винуватості обох клієнтів. Їм, звичайно, не важко буде знайти захисників, щоправда тоді доведеться звертатися до юридичних маргіналів. А це потягне за собою наслідки. Передусім для нього, Георгія, і для його дитяти — адвокатської фірми «Липинський і К?», оскільки він мав необережність зв'язатися з дуже мстивими людьми. Денис Бородач прозоро натякнув йому на це, обмалювавши таку картину: Пупець зробить все можливе, щоб зганьбити фірму «Липинський і К?», скомпрометувати у мас-медіа і професійних колах. Ну, щодо професійних кіл, Денис, звичайно, загнув: професіоналів важко ввести в оману, адже тут добре знали справжню ціну кожного адвоката. А от щодо широкої публіки… Обдурити її через мас-медіа — справа кількох сотень доларів. Так, так. У цій країні журналісти роблять брудну роботу за копійки…