Марина Гримич - Еґоїст

Мистецтва шопінгу Георгія навчив П'єр — його сусіда по гуртожитській кімнатці у Сорбонні. «У Парижі, — учив його П'єр, — ти приходиш у магазин передусім, щоб отримати задоволення, а вже потім — зробити покупку». Примірювання, мацання фактури, оцінювання кольору — при штучному освітленні і при природньому, — розглядання себе в дзеркало в різних речах, спостерігання за тим, як роблять закупи інші і всяке інше — усе це складові цього виду розваг.

Узагалі Георгій любив робити шопінги за межами неньки: це і приємніше і, хоч як дивно, дешевше. Проте що робити, якщо приспічило саме зараз. І не стільки оновити свій гардероб, як розслабитися в процесі шопінгу.

«Саме настав час підготуватися до курортного сезону», — подумав Георгій і вирушив на пошуки босоніжок, які бодай нагадували би йому ті, що він бачив у Парижі, в магазині відомого французького кутюр'є з японським прізвищем. Він би їх купив, якби не зробив одну тактичну помилку: пішов у магазин зі своїм колеґою, який мав трохи нижчий рівень матеріального забезпечення. Той подивився на шльопки і аж присвиснув: «Ого! І це за одну підошву з однією дірочкою для одного пальця? Хто їх купить?» — «Я б купив, якби не ти…» — подумав у відповідь Георгій. Він хотів був подискутувати з колеґою про те, що вишуканість завжди проста, і вона завжди, в усі часи, коштувала великі гроші, — однак махнув рукою: все одно той не зрозуміє, лише образиться… Георгієві вже було незручно при ньому купувати босоніжки. Це виглядало б як виклик несмаку його колеги. Він не захотів цього зробити і — як результат — «проморгав» класну річ. І ось уже другий місяць шукає в різних магазинах Києва щось на зразок побаченого і, природно, не знаходить. Французьку, а тим більше іменну якість можна придбати лише у Франції.

Георгій любив купувати багато взуття, як його мама. На відміну від батька, який надавав перевагу одягу, або, як колись казали «барахлу» чи «шмоткам», мама навіть у найтяжчі часи намагалася дотримуватися старого панського принципу «взуття носиться один сезон». Купуючи взуття, Георгій долучав усі свої відчуття, уключно з «шостим». Останнє допомагало йому передбачити як довго носитиметься той чи інший виріб. У взутті в поняття «якість» входить не лише фактура, робота, а й таке ледь вловиме явище, як «вишуканість лінії». Можна зробити черевики з якісного матеріалу на якісному обладнанні за сучасним дизайном, однак ледь помітна похибка у вигині лінії — і все: робота пропала! Немає вже тієї елегантності, вишуканості — і немає задоволення від взуття!

Георгій зайшов до улюбленого елітного взуттєвого магазину «Черевики від Лемана» в центрі Києва. Тут він давно вже мав знижку як постійний клієнт. Тут було все — і офіційно-елегантні «оксфорди», і візерунчасті «брогі» і кокетливо-елегантні «дербі», і човники «лофери» і «монкі» з пряжкою, і прогулянкове замшеве взуття, однак навіть тут не було чогось подібного до вимріяних шльопок з прошитою підошвою, з гладенькою, трохи тьмяною шкірою з невидимими швами. Шкода.

Георгій уже було розчаровано вирушив до виходу, як побачив у жіночому відділі Євдокію. Він вражено завмер. Вона, у потертих джинсах, кросівках і білосніжній (під чоловічу сорочку) блузі поводилася у цьому супердорогому магазині так, неначе вона все життя купувала взуття саме тут. Навіть Аліса у цьому місці почувалася незручно, відчуваючи, що ще «не доросла» до нього.

Георгій відійшов у тінь і став спостерігати за Євдокією. Вона виглядала дуже стильно. Її сорочка — білосніжна і хрустка — була недбало заправлена в джинси. На голові — елегантна невпорядкованість. Молодий продавець з величезним благоговінням подавав їй то одну, то другу пару взуття. Якби Георгій не знав, що ця жінка — безробітна вчителька математики, навіть він цілком міг би прийняти її за дружину, ні, радше, за доньку мільйонера. Саме так — з вишуканою недбалістю — вдягаються діти мільйонерів.

Нарешті Євдокія зупинила свій вибір на елегантних черевичках з патлатою божевільною квіточкою попереду. Жінка закатала холошу джинсів і стала милуватися парою на своїй нозі. Подивившись на ціну, вона замислилася. «Задорого,» — подумав Георгій. Євдокія з жалем поставила пару на місце і підійшла до іншої, менш вишуканої і, судячи з усього, дешевшої. Вона розчаровано потримала її в руках і поставила на місце. Навіть міряти не схотіла.

Георгій швидко заскочив до Лемана в кабінет і, не привітавшись, схопив його за плечі і, підштовхуючи до виходу, затарабанив: