Марина Гримич: Магдалинки

— Застібни, будь ласка, Саша! Так от. Народився у них синочок, а дядя поїхав далеко-далеко. Ну…

Вона замислилася.

— В Марокко! — згадала вона далеку країну. — І зустрів там іншу тьотю. А та перша тьотя, з якою він цілувався в губи, теж зустріла іншого дядю.

Дівчинка замовкла і смикала свій мереживний рукавчик.

— Що ж було далі? Ага! А отой перший дядя все ще любив першу тьотю. Бо вони колись цілувалися… Ну, ти розумієш…

Брунатна дівчинка знову загадково посміхнулася і, змовницьки підморгнувши Сашці, тихо прошепотіла:

— У них був секс!

Вона засміялася, а потім закрила пальчиком рот.

— А ти знаєш, що таке секс? — увібравши голову в плечі, лукаво запитала Мадлен у Сашки.

— Не знаю… — розгубилася та.

— Отож! — розсміялася Мадлен. — Це і є, коли дядя цілує в губи тьотю. Зрозуміла?

— Ага.

— Так от… Про що я тобі говорила?

— Про секс.

— Ні! Про щось інше! До речі, ти мені збрехала: у тебе був секс!

— У мене?

— Так-так, у тебе. У тебе ж є синочок, значить, ти цілувалася з твоїм дядьком у губи!

Сашка знала, що дітям не можна брехати. Ось тобі й на! Як тепер завоювати її довіру?

— А-а! Згадала! Було таке! — почала виправдовуватися жінка.

— От бачиш! Я все знаю! Я вже доросла!

Вона почала розплітати кіски ляльці.

— Так от. Уже синочок виріс у тієї тьоті з фільму, а вона любить того дядька, з яким колись цілувалася у губи. Розумієш?

— Розумію.

— Так ось. А ти умієш заплітати кіски? Заплети моїй ляльці!

— А що було далі? — Сашці не терпілося дізнатися кінець дуже знайомої історії.

— Ні! Ти заплети спочатку кіски! — завередувала шоколадна Мадлен.

— Я не вмію! У мене ж був синочок, а не доця, тому я забула, як це робиться…

— Не заплетеш — не розкажу! — почала шантажувати її мала.

Сашка схопила ляльку і поділила волосся на три пасма.

— І от вирішила тьотя поїхати до дяді в гості в Марокко!

А дядя вирішив полетіти до тьоті! Ти що, тільки одну косичку заплітаєш? Так не буває! Ти ж бачиш, скільки їх у мене!

Сашка поглянула на косату голівку дівчинки:

— Добре, добре, зроблю, як ти хочеш, тільки розповідай далі!

— Так ось. І вони взяли квиток на один і той самий літак. Розумієш? Він мав летіти до Парижа, а вона цим літаком мала полетіти до нього в Марокко! Стоп! Ти неправильно заплітаєш! Дай, я тобі покажу: це пасмо сюди, от так! А це — сюди!

Мадлен почала сопучи заплітати ляльці косичку і крізь сопіння провадила серйозним тоном:

— І вони мало не розминулися в аеропорту! І от він іде з літака, а вона — в літак, і вони побачили одне одного через скляну стіну… Все! Я з тобою не дружу! Ти мене обдурила! Ти не вмієш заплітати косички!

Мадлен насупилася.

— Як ти так можеш? — мов стара, продовжувала бурчати Мадлен. — Може, в тебе народиться дівчинка, як ти їй збираєшся заплітати коси, га? Як?

Сашка розгубилася. Вона взяла у свою руку маленьку шоколадну ручку, проте норовиста дівчинка одразу ж звільнилася.

— Чим усе закінчилося в кіно? — спитала Сашка.

— Та! — зневажливо промовила Мадлен. — Вони знову почали цілуватися в губи!

Мадлен підскочила і застрибала на одній ніжці.

«Мадлен!» — почувся жіночий голос.

— Я тут! — відгукнулася дівчинка і вмить щезла. Неначе її ніколи й не було.

Сашка сиділа, мов загіпнотизована. Оголосили реєстрацію. Зареєструвавшись, вона пішла до рухомої доріжки, яка мала перемістити її до іншої частини аеропорту. Стоячи на ескалаторі, який рухався по діагоналі знизу вгору в скляному тунелі в повітрі, вона поглянула вгору, на сітку, на якій нерухомо лежала птаха.

«Не хочу я бути на її місці!» — зморщилася Сашка і відчула, що в цю мить її хтось обхопив за шию.

Вона повернулася і зіткнулася з вологими губами Сергія.

— Я тебе більше ніколи нікуди не відпущу! — прошепотів він.

«Хіба можна цілуватися у губи? — пожартувала вона до себе голоском Мадлен, п’ючи довгоочікуваний поцілунок. — А раптом будуть діти?»