Марина Гримич - Магдалинки

— Ви подивіться на нього! — злим сміхом розсіялася Леся. — Інтеліґентик задрипаний! Ти знаєш, з якого лайна я тебе витягла?

— Лесю, не треба!

— Якби не я, ти б і досі протирав штани за 120 гривень! Я з тебе людину зробила!

Сергій, хоч і не мав сил сперечатися, проте не видавався розгубленим. Він твердо і спокійно дивився їй у вічі. Незмигно.

— Десять років! Десять років день у день! А вночі ти лягав до мене в ліжко, а сам думав про іншу!

До Лесі підбіг Філіп, який вирішив на правах господаря запропонувати їй щось випити. Однак вона відмахнулася від нього, а натомість підійшла до Сашки:

— Привіт, тезко!

Сашка повернулася до неї спиною і гордо пішла в напрямку до столика з алкоголем.

— Ти навіть говорити зі мною не хочеш? А я хочу! Подивися на себе: в тобі немає нічого особливого! Ти звичайна совкова медсестра!

Усі ошелешено мовчали. Леся продовжувала:

— Я зробила одну тактичну помилку. Я не дала Драгомарецькому можливости ще раз переспати з тобою. Тоді б він переконався, що ти — така, як усі. В тебе дві руки і дві ноги! І решта в тебе не медом мазана. І враження про «першу любов» розвіялися б, як маків цвіт!

Сашка наливала собі мінеральну воду, а Леся стояла за нею і говорила до її потилиці:

— Я хочу знати: чим ти його приворожила? Я хочу знати: чому він тебе не зміг забути? Чому він носив твою дитячу фотокартку у портмоне?

— Чому ти її не позбулася? — іронічно спитала Сашка.

— Я періодично знищувала фотокартки, а вони все одно з’являлися там.

Сашка спокійно дивилася у вікно і попивала зі склянки воду.

Леся підійшла до столика з випивкою, налила собі склянку скотча, кинула туди льоду, трохи розмішала і залпом випила.

— Я навіть з Соприкою твоїм переспала, щоб якось рознюхати про тебе. Але він сказав, що ти з ним холодна, як крига! Хоч він відчуває в тобі якісь дикунські пристрасті! Ха-ха-ха! Скільки разів я підсилала до тебе потенційних коханців, щоб вирвати назовні ті дикунські пристрасті, але ти гидувала хлопцями! Навіть тим солодким лейтенантиком! Правду каже Славка: ти — збоченка!

— А до чого тут я? — почервоніла Славка.

— Ой-ой-ой! Не роби з себе наївну сільську дівчинку! Продажна шкура!

Леся підійшла до Сергія:

— То що ж ти знайшов в Сашці? Чим я гірша від неї?

Сергій спробував ще раз її утихомирити:

— Лесю, ми вже не раз говорили на цю тему. Я не повернуся. Це остаточно.

— Ах, так? А знаєш, що ти тепер — нуль! Що на тебе відкрили справу? Знаєш? Що сьогодні тебе розшукує прокурор, а завтра до цього підключиться Інтерпол? Знаєш? Знай, Іудо! Ти в мене ще будеш в ногах валятися! Капці цілувати! Проклинати той день, коли вирішив піти від мене! До речі, коли це сталося?

— Ти мені вибач, Лесю, але я знав про це у день нашого одруження…

Несподівано кахикнув Філіп Дюбуа:

— Я не розумію, що тут відбувається? — несміливо спитав він французькою.

— Сімейні розбірки! — сказала флегматично Віка і, поклавши руку йому на плече, повела з кімнати. — Ти ж ніколи не будеш зі мною сваритися, любий? — додала вона лагідно. — Я ненавиджу сімейні скандали!

— Ну що ти! — запевняв її чоловік.

Ксеня почала підморгувати Охрімові Івановичу зробити так, як родина Дюбуа. Вони потихеньку вийшли також.

Тим часом у рудій Ростиковій голові відбувалася активна розумова діяльність:

— Ну досить, Лесько, істерик! Антракт! Краще скажи, як ти влаштувала спектакль з нападом на Серьожку.

— А! — втомлено махнула рукою вона. — Ліда-секретарка підсипала в чай один засіб, а з іншим — Петруха допоміг.

— Петруха?!! — в один голос завищали присутні й подивилися на нього.

Він стояв червоний, мов рак, і дурнувато посміхався.

— Морду наб’ю! — рвонувся було Драгомарецький. Його втримав Ростик.

Славка схопила Петруху за руку і потягла геть із кімнати. Той не опирався. На виході він обернувся і весело додав:

— Я ще й на Соприку працював! І Леську сюди привіз! Га-га-га!

Славка спершу закашлялася, а потім мало не луснула зі сміху.

— Тьху! — сплюнув Драгомарецький. — Яке їхало, таке й здибало! Як я втомився від цього всього!

— Ой! Мене теж нудить! — озвалася Сашка. — Здається, я забагато випила! Або забагато дізналася. Одне з двох! Де в цьому шато туалетна кімната?

Вона взяла свою сумочку і вийшла з зали, де лишилася трійця: Драгомарецький з дружиною і Ростиком. Почався голосний сімейний скандал. Точніше, кричала сама Леська. Вона час від часу хапала в руки якийсь предмет інтер’єру, проте не кидала в чоловіка, а немовби вагалася, і під час цього вагання з-під її пахви виринав Ростик і делікатно забирав у розгніваної жінки предмет-жертву. Видавалося, що Ростик не вперше виконує цю роль, і вона йому дуже подобається. Сергій то зривався і починав кричати, то сідав у крісло і хапав голову в руки, то поривався вибігти з кімнати. Однак на порозі вже завбачливо стояв Ростик, який добре знав: поки не вийде пара із Сергієвої дружини, тікати не має жодного сенсу. Це може навіть нашкодити, оскільки в обіг підуть нові і, можливо, дорожчі предмети Філіпового інтер’єру.