Марина Гримич - Магдалинки

Славка, перебуваючи під враженням зустрічі з Петрухою Йолкіним, сприймала екскурсію Версалем у романтичному настрої. Найбільше вона дослухалася до історій про життя королівських фавориток. Їй лоскотали нерви і збуджували фантазію оповіді про контрасти їхнього життя: про їхню таємну всевладність в роки перебування у фаворі та моральну кризу в часи падіння. Вона уявляла себе то гризеткою, то мадам де Помпадур, яка тримала мистецькі салони і диктувала моду на мистецтво. Оце б її туди. Вона б усе мистецтво перевернула. Так. Саме це їй потрібно зараз. Вже здогадалася про себе: у творчості вона — нуль. А тут така цікава сфера діяльности — мистецький салон. Вона загорілася цією ідеєю і почала фантазувати, як вона його облаштує. Тільки б знайти гроші… Тільки б знайти гроші…

Інформація для роздумів

Славка тримала в своєму гардеробі купу речей, які добирала за однією засадою: «Щоб теліпалося». Тобто це були довгі сукні з різними висюльками, шлярками, стрічечками, пацьорками. Її часто тягло на «циганщину», і тоді вона обвішувала себе намистами, «циганськими» сережками і хустками. Але найчастіше вона свій гардероб називала «богемним». У такому вбранні зазвичай виконують романси — це довга спідниця, шаль, руки в перснях. Вона любила яскраві гарячі кольори, однак, зважаючи на свою повноту, використовувала їх тільки в атрибутах — хустках, шаликах, косинках.

Могутній Охрім Іванович тримав за руку мініатюрну Ксеню. Це була кумедна пара. Щоправда, не кумедніша від високої Віки і маленького Філіпа Дюбуа. Охрім Іванович і Ксеня поважно слухали історію королівських інтриг, при цьому Охрім Іванович час від часу щось занотовував до свого блокнота. Ксеня подеколи поправляла своєму нареченому краватку, чим підкреслювала свою нову роль. Щоб не бути надто несерйозною біля солідного діяча вітчизняної дипломатії, вона змінила лінзи на свої традиційні круглі окуляри. Тож тепер ця статечна пара могла переплюнути своєю серйозністю будь-яку британську пару.

Ксеня водночас відчувала безмежну радість з приводу того, що нарешті впіймала за хвіст птаха удачі, і разом з тим певну напругу, немовби той хвіст був мокрим і слизьким і весь час норовив вислизнути з її рук. Вона пильно стежила за своїм судженим, вивчаючи його скупу міміку, жестикуляцію, намагаючись через них проникнути в його серце. В одній з розмов Ростик її заспокоїв, сказавши, що Охрім Іванович — простий, як стовп, і можна не чекати від нього жодних несподіванок. Ксеня вірила другові на всі сто, проте її не полишав природний страх нареченої, яка ще не має у паспорті штампу.

Інформація для роздумів

Ксеня любила романтичний стиль. В її одязі або у волоссі завжди знаходилася хоча б одна квіточка. Мереживо, вишивка, торочки, бантики — без цього вона просто не могла існувати. Особливо їй пасував стиль німецької фройляйн XIX ст. — біла блузочка з коротким мережаним рукавом «ліхтариком», спідниця «тетянкою», коротенька жилеточка і білий охайний фартушок.

Напевно, Дюбуа зробив правильно, що привів українських гостей до свого дому після, а не до екскурсії Версалем. Королівський палац трохи замортизував шок від його версальського будинку, який також скидався на палац. Щоправда, в мініатюрі.

Дівчата вже досить потомилися і мріяли лише про гарний французький обід, який їм обіцяв влаштувати суджений їхньої Віки. Посеред зали стояв довжелезний стіл, сервірований у кращих традиціях французького етикету. Біля кожної тарілки стояла табличка з іменем. Кожен знайшов там своє ім’я і став, як годиться, за спинкою стільця. Філіп нервово поглядав на годинник і не давав команди сідати за стіл. Магдалинки, чуючи запаморочливі запахи з кухні, мало не зомлівали, стоячи навколо столу з фужерами аперитиву і вдаючи безмежно щасливий настрій.

Нарешті всі зрозуміли, в чому річ. Одна табличка була зайвою. Філіп на когось ще чекав.

Першим це збагнув Ростик і на мигах спитав Ксеню, що написано на табличці, яка стояла поруч з її місцем. Ксеня довго намагалася сфокусувати свої окуляри на табличці, однак не зуміла. Вона здвигнула плечима.

Тоді Ростик підморгнув їй і вказав підборіддям на Славку, що стояла з іншого боку місця незнайомця. Славка, з притаманною їй безцеремонністю, не грала у гарні манери, а просто і трохи брутально спитала Ростика:

— Тебе цікавить, хто зараз прийде?

На неї всі зацитькали:

— Тихо, тихо! — і показали на Філіпа.