Марина Гримич - Магдалинки

Дюбуа, спостерігаючи за цією сценою, витріщив очі. Він зненацька помітив, що Ростик одягнений точнісінько, як він сам: у зелену сорочку з рожевою краваткою. Навіть куртка в Ростика була подібна до його, на якій теліпався рожевий шалик. З-під штанів виднілися зелені шкарпетки в рожеві цяточки. Філіпа це відкриття шокувало. Він вважав, що слов’яни цілковито нездатні одягатися зі смаком. Цей міф почала розвіювати в ньому Віка, і не лише своїм бездоганним смаком, а й демонстрацією альбому українського народного вбрання. Філіп ніколи ще не бачив нічого гармонійнішого. Зовнішній вигляд Ростика переконував його в тому, що Віка — не виняток. Українці мають хорошу «одягову» генетику і навіть сірий зрівнялівський совок не викорінив її до кінця.

Інформація для роздумів

Ростик одягався не за модою, а за настроєм. Вибираючи щоразу, що б надягти, він керувався лише одним принципом: відповідности кольору його сьогоднішньому емоційному стану. Його не цікавило, що саме він вдягне, тобто, яку річ. Його цікавила лише колірна гама. Саме тому він міг на офіційне прийняття вдягти замість строгого смокінгу білосніжної сорочки з комірцем-стієчкою і чорним «метеликом» яскраву шовкову сорочку з жабо і геть не комплексувати з цього приводу. І йому це сходило з рук, ба більше, його за це навіть любили.

Сашка все ще почувалася некомфортно. Вона дорікала собі за те, що зараз перебуває не там, де треба бути вірній дружині.

Однак її щось насторожувало. Вона здогадалася про чоловіків діагноз. Невже він такий непристойний? Бо навіщо приховувати від неї? Чому Петруха Йолкін привіз її туди? Судячи з виразу обличчя Соприки, він не хотів її бачити. І взагалі, хто Петруха Йолкін насправді? І чого хоче від неї? Що за дивна Ростикова поведінка? Він — дрібний махінатор, це факт. Але що його зв’язує з Йолкіним? І чи має це якийсь стосунок до Драгомарецького?

А може, не сушити собі голови? А просто виконати чоловікове бажання (чи це був дозвіл командира?): стати вільною. Однак цього не вдавалося. Сашка надто довго і міцно була зв’язана пасами несвободи. А тепер, коли ці паси начебто розрізано, м’язи досі перебували в стані несвободи. Вони забули, як бути вільними. Вони не знають, що таке свобода.

Зненацька її зацікавила розповідь екскурсовода. Вона із здивуванням дізналася, наскільки несвобідним було життя у королівському палаці. І найбільшим полоненим у тенетах всіляких обмежень та умовностей етикету був король — перша особа в державі. Саме він був найнесвобіднішою людиною у власному королівстві. Кожний його день починався і закінчувався однаково, розписаний до хвилини. Життя його було публічним, він ніколи не лишався на самоті. Навіть на горщику. Вночі біля нього спав хтось із почту і вранці будив. Етикет вимагав величезної кількости атрибутів одягу, які були цілковито нефункціональними і, крім символічного і деякого естетичного навантаження, нічого не несли, а навпаки — ще більше обмежували його свободу. Це був невільник. Він не міг відступити від жорстких правил, не маючи права на самостійне життя.

Сашка подумала: король не мав свободи, бо уособлював державу. А що заважає стати вільною їй?

Вона інстинктивно обернулася, відчувши дискомфорт. І піймала на собі пильний погляд Філіпа Дюбуа.

Інформація для роздумів

Сашка ставилася до одягу дуже праґматично. Отримавши першу в житті умовну свободу, вийшовши заміж, вона почала вдягатися так, як їй заманеться. При цьому вона перепробувала різні стилі — від романтичного до екстремального. Однак зупинилася на чомусь середньому між класичним і спортивним. Якщо кваліфікувати її стиль за національними ознаками, то він найбільше нагадував стиль віденської ділової жінки. У Відні просто непристойно носити яскраві кольори, короткі спідниці. Натомість ділові жінки і навіть бабусі віддають перевагу штаням. Тут люблять м’які притлумлені кольори — сірий, коричневий, беж, слонової кості. І поєднання аскетичности фасону з високою вимогливістю до якости, головним гаслом якої є натуральність. Саме так вдягалася Сашка. Вона не любила крикливости і зайвих атрибутів, які заважали їй рухатися. Вона віддавала перевагу натуральним тканинам і дорогому якісному взуттю. Парфумами не користувалася, дотримуючись правила, що найкращий запах — відсутність будь-якого запаху. Тим більше, що парфуми пригашують нюх людини, гостротою якого вона завжди пишалася, адже лікареві це необхідно.