Марина Гримич - Магдалинки

Той зарепетував баб’ячим голосом і миттю вискочив із води.

— Ідіотки кінчені! — репетував він.

— А між іншим, — спокійно сказала Віка, — якщо ти хочеш долучитися до нашого ритуалу, ти змушений будеш скупатися в криниці.

— Що-о? — злякався він. — Я боюся холодної води!

— Твої проблеми! — байдуже відмовила Віка.

— Так що «тренируйся бабка, тренируйся, любка, тренируйся, ты моя сивая голубка!» — заспівала Славка.

— А чому обов’язково у крижаній воді? Чи не можна очиститися у теплій ванні? — намагався переконати дівчат Ростик.

— Кринична незаймана вода очищає, а будь-яка інша — ні.

— Мама мія! — заскиглив Ростик.

Магдалинки знову засміялися:

— Ще не пізно відмовитися! Бо далі йде ще страшніше!

— Боже, що може бути страшнішим? — спитав Ростик.

— Наприклад, кровопускання, тортури, таврування…

— Ви що, мазохістки? — злякався Ростик.

— Садомазохістки! — розреготалися магдалинки.

— Знаєте що, — сказав Ростик, знімаючи з себе рожеву купальну шапочку з рожевими квіточками. — Я у ваші ігри не граюся! — і пішов до виходу.

Магдалинки йому навздогін, сміючись, закричали:

— А найстрашніше — це переддень ритуалу: гріхопадіння!

Ростик завмер на порозі.

— Що?

— Гріхопадіння.

— Я заінтригований, — сказав Ростик і повернувся до басейну.

Він мужньо зайшов у воду і з посинілими губами відкупався п’ять хвилин, плаваючи «по-собачому». Це йому було зараховано.

Процедуру гріхопадіння Ростику пояснювали у Славчиній квартирі, куди вона усіх запросила.

Інформація для роздумів

Славка жила з донькою у двокімнатній «хрущовці». Її квартира скидалася на хатинку Карлсона, що живе на даху. Тут було дуже багато книжок. Вони лежали всюди — на кухонному столі, на підвіконні, звичайно, і в шафах, а також на підлозі, на піаніно, в ліжку в туалеті. Переважно це була поезія або любовні романи. Тут завжди були розкидані предмети жіночого туалету косметика, обгортки від цукерок, чернетки з віршами. На кухні серед відкритих консервних банок і попільниць, повних недокурків, стояла стара друкарська машинка, що колись належала її бабусі, відомій дитячій поетесі. Так само усюди ходили домашні звірі, почуваючися господарями в цій хаті. На кухні стояли маленькі мисочки для котів і одна для собаки. У квартирі стояв специфічний запах, до якого магдалинки вже звикли. Славка не комплексувала від цього безладу вважаючи, що він — гармонійний, або ж творчий.

Магдалинки сиділи на кухні серед відкритих консервних банок, накраяного хліба, нарізаної ковбаси і шинки, відкритих пакетів майонезу, кетчупу, гірчиці, хрону і відкоркованих пляшок різних напоїв. Ростик гидливо дивився на цю трапезу, дивуючись, як така вишукана кулінарка Ксеня, охайно-дієтична Сашка і гурманка Віка їдять цю гидоту. В цьому й полягала одна із характерних ознак таємного товариства: лише у домі Славки подібна їжа сприймалася не як отрута. Ростик дуже зголоднів і думав, що б з’їсти такого, що не дуже б ударило по печінці? Подивився на Сашку: вона робила собі бутерброд з чорного хліба, паштету, цибулі й майонезу. Віка їла копчену курку з кетчупом. Ксеня поки що нічого не їла, а читала в окулярах етикетки невідкритих консервів. Славка ж їла все разом, при цьому запивала пепсі-колою і заїдала чорним шоколадом. Ростику зробилося кепсько. Однак коли Ксеня, прочитавши чергову етикетку, з захватом вигукнула: «Дівчата! Кілька в томаті!», йому запаморочилося. Він вирішив узяти шкуринку хліба і жувати її, аби не вмерти з голоду.

Тим часом магдалинки почали його повчати:

«Головне в процедурі гріхопадіння — це вибір гріха. Це не дуже легка справа. Як же бути? І ми прийшли до парадоксального, на перший погляд, рішення. Бог творить людей не конвеєрно. Він підходить до кожної людини індивідуально. Він творить кожну людину окремо. Як індивідуальність. Кожна людина неповторна. Неповторна як витвір Божий. Неповторна не лише за чисто зовнішніми ознаками, а й за внутрішніми, духовними. І за гріхами. І тому велика помилка людства полягає в тому, що воно намагається витворити одну мораль на всіх. Кожна людина має свій шлях. І свій гріх, який вона повинна спокутувати і від якого має очищуватися. І що для однієї людини — гріх, то для іншої — норма. Взяти хоча б Віку. Для неї найбільше випробування, можна сказати, тортура — це секс. Отже, наш весняний ритуал гріхопадіння і очищення передбачає цю важливу деталь в її, саме в її процесі очищення».