Марина Гримич - Магдалинки

— Віці він уже зробив боляче. Сашці він зробив боляче тим, що одружився з Славкою. А їй, у свою чергу, зробив боляче тим, що, одружившись, не жив з нею ні дня. Тільки ти в цьому розкладі була не позначена його помстою. А він хотів повної розправи над вашою четвіркою, бо ви для нього — одне ціле. Тільки не подумайте, що він це робив свідомо. Це все відбувалося тоді на інстинктивному рівні. За що він себе досі ненавидить. Він страждає від того, що зробив з вами, все життя. Але зробив він це через вас. Ви змусили його зробити так! Він обрав серед вас найпотворнішу і одружився з нею, і цим поцілив вам у самісіньке серце!

— Це я — потвора? — вигукнула Славка.

— Тепер уже ні. Вилюдніла. Однак ставився він до тебе з огидою.

— Падлюка! — процідила крізь зуби Славка, маючи на увазі чи то Ростика, чи то Драгомарецького.

— А як він до мене ставився? — несміливо поцікавилася Ксеня.

— Хоч як дивно, дуже добре. Він тебе завжди сприймав як хорошого друга. Ти добра, щира. З тобою затишно і спокійно. Бо ти виросла в сім’ї, де панували любов і повага.

Інформація для роздумів

Ксенина сім’я була ідеальною українською родиною з хазяйновитим батьком і щебетухою-матір’ю. У Ксені завжди були смачні бутерброди, пиріжки, тістечка, якими вона годувала усіх, хто хотів. У їхній квартирі завжди були раді дітям, своїм і чужим, завжди там лунали жарти і пісні. У цій сім’ї було троє своїх дітей і завжди жив хтось іще з дітей родичів або друзі дітей. Ксенина сім’я переїхала до Києва, коли дівчинка ходила до четвертого класу. Родина так і не змогла змінити свій патріархальний уклад. Ксеню виховували в патріархальному дусі: в неділю відвідували церкву, дотримувалися всіх постів, займалися рукоділлям. Її батьки були хороші, дуже хороші люди, однак вони геть не підготували доньку до столичного життя, бо не знали, як.

— А я теж ненормальна? — поцікавилася Ксеня.

— А ось ти якраз найнормальніша з усіх нас. Просто ти зробила одну помилку. Уявила собі, що Драгомарецький — твій ідеал. Вірніше, це тобі твої три подружки його нав’язали. А ти й повірила. А насправді в глибині душі ти хочеш українського дядька, який може повалити одним ударом свиню, і який зробить тобі купу діток, яких любитиме над усе на світі. Якби Драгомарецький у той нещасливий вересневий день з тобою одружився, ти з ним цілий вік промучилася б, і він з тобою теж. Ростик зробив на слизькій мармуровій підлозі пірует:

— Тепер ви бачите, хто винен в тому, що ви нещасні? Тепер ви розумієте, як зіпсували життя Драгомарецькому? І, до речі, й мені.

— Що-о? Ми ще й перед тобою винуваті? — спитала Сашка.

— І переді мною.

— У тому, що ти голубий? — спитала Славка.

— Які ви приземлені!.. Які ви грубі… — сумно сказав Ростик і безсило махнув рукою. — Усе! Я втомився! — рішуче заявив він і ліг на лавку.

Інформація для роздумів

Ростик виріс серед постійних скандалів батька з матір’ю. Це було першим, що відбило у нього охоту до сімейного життя. Практично ним ніхто не цікавився, і він ріс собі як знав. З дитинства він не любив хлопчачий одяг, хлопчачі іграшки. Його приваблювали мамина біжутерія і бабусині старі сукні, в яких він весь час ходив, коли приїжджав до неї на канікули до Риги. Батьки в цьому не вбачали нічого поганого, а точніше, за своїми скандалами вони взагалі не звертали уваги на сина. Тоді, в радянській дійсності, прості радянські люди не мали уявлення про гомосексуалізм. Коли ж його в балетній школі застукали на гарячому, розгорівся скандал. Батьки навіть не могли уявити, що таке взагалі існує в природі, і тому довго не могли второпати, що їм утовкмачує балетний директор. Коли ж зрозуміли, їх обох мало не розбив параліч. Прийшовши додому вони ледь не вбили хлопця. Щоб розібратися з цим жахом, викликали з Риги бабусю Ірму. Бабуся Ірма вислухала все без емоцій і сказала: «Ну то й що! Проти природи не попреш! До речі, його дідусь теж грішив цим у молодості!» Це дало Ростиковій мамі великий козир проти батька, вона почала ще жорстокіше знущатися з нього. Він від того всього і від усвідомлення своєї генетичної ненормальности запив, а мама зникла невідомо куди. Ростика в любові й повазі виховувала бабуся Ірма, не намагаючись переробити його природу і люблячи його таким, яким він є.

Дівчата, здається, теж потомилися. Вони полягали у зручні пози і замислилися.

Хлюпотіла вода. Їх переповнювали емоції. Тишу порушила Віка.

— Ти, Фройде! — звернулася вона до Ростика. — Ти ще одну важливу річ не сказав.