Марина Гримич - Магдалинки

Він скривився і додав:

— А після того, як він тебе кинув, що ти про нього розповідала своїм подругам, га? Що він сексуальний невдаха! Казала? Казала! А сама? Знаєш, Славко, чого ти така? Ростик стояв навпроти Славки, а та, прикрившись простирадлом, якось змаліла, згорбилася.

— Це комплекс неповноцінности! — констатував він. — Це типовий комплекс неповноцінности! Ти тому не стала нормальною жінкою, що заздрила матері, знаючи, що ніколи не вартуватимеш навіть її мізинця! Замість того, щоб її любити, ти її ненавидиш! Це теж патологія! Ти, як і Віка, навіть теоретично не можеш бути щасливою у цьому житті. Бо таких, як ти, чоловіки не люблять. Користуються і кидають. А ти впевнена, що сама ними користуєшся! Ні, пардон, ти не впевнена в цьому, проте намагаєшся переконати в цьому своїх подруг. А вони давно вже тобі не вірять. Знаєш, чому? Бо вони відчувають, що ти бачиш в них не подруг, а конкуренток!

— А вони як мене сприймали? Як Святу Магдалину?

— Ти зраджувала дівчат на кожному кроці. А вони тебе, між іншим, ні разу.

— Заткнися! — гаркнула Славка.

— І не подумаю! — вже якось веселіше сказав Ростик. І почав ходити по мармуровій підлозі колами, немов танцюючи вальс. — І не подумаю! — проспівав він і закружляв у танці слизькою підлогою, а потім, чи то навмисне, а чи випадково, упав і опинився біля Сашчиних ніг.

— А тебе, Олександре Володимирівно, Драгомарецький міг би полюбити.

— Міг би? — перепитала та.

— Міг. Якби не… — Він махнув рукою. — Багато цих «не»… Не хочеться й згадувати.

— А ти постарайся! — заохочувала його Сашка.

— Ти надто горда. Ти чекала, що він прийде до тебе і вклониться. А він тебе боявся. З усіх чотирьох ти найбільше йому підходила. Теоретично ви створені одне для одного. Але практично… Боже, яка ти дурепа! Хоча я тебе теж не звинувачую! Це все твоє солдафонисте виховання! Ти просто апріорі не можеш бути нормальною жінкою з нормальним жіночим щастям!

Інформація для роздумів

Сашка виросла в аскетичних умовах сім’ї військовослужбовців. Проста невибаглива їжа, простий невибагливий одяг, проста невибаглива обстановка. Ніяких «квіточок», ніякої романтики. Жорсткий режим, жорстке виховання. Сашка доношувала старі речі своєї сестри в перших, незважаючи на те, що гроші «на книж: ці» у батьків були. Через це вона комплексувала. Її не пускали в гості до подруг і забороняли приводити друзів додому. Кожен її крок контролювали. Телефонні розмови слухали по паралельному телефону. Перевіряли її зошити, читали її щоденники, а потім жорстоко лупцювали за вичитані там «страждання». В її сім’ї готували несмачну їжу, щоб не хотілося їсти. За погані оцінки її також били. Батогом. Сашка знаходила ніжність лише в колі своїх найближчих подруг — Віки і Ксені. А батьки забороняли їм навіть телефонувати їй, вважаючи першу розбещенкою, а другу — міщанкою.

— Чому?

— Тебе завжди позбавляли свободи. Ти бунтувала, а батьки тебе притискали ще більше. Досягнувши повноліття, ти, щоб вирватися на волю, одружилася з першим-ліпшим — старим лисим солдафоном. І знову потрапила у несвободу. Ти настільки звикла до своєї несвободи, що навіть зрадити чоловіка не можеш!

— І звідки ти про мене все знаєш? — сумно посміхнулася Сашка.

— Я відчуваю. Я ж казав, що в душі я — жінка.

— Ти давай поближче до Драгомарецького, — озвалася Віка.

— Можна й про Драгомарецького. Якби Сашка не комплексувала і не робила з себе неприступну скульптуру, якби хоч трішки ласки до нього виявила, та просто, якби хоч посміхнулася йому, все було б інакше. Вони б одружилися, а дівчата, махнувши на них рукою, і самі б знайшли своє щастя. А так усі четверо чекають, що Серьожка одного ясного дня до котроїсь із вас повернеться. А дзуськи! Назад дорогі нєт! — з пафосом завершив тираду Ростик.

— Як просто! — з недовірою в голосі мовила Сашка.

— Як парена ріпа! — кивнув той, підвівся з мармурової підлоги і, мов на ковзанах, проїхався до Ксені.

— А чим я завинила перед Драгомарецьким? — невпевнено спитала вона.

— Нічим!

— Чому ж він зі мною так?

— Ти маєш на увазі ЗАГС?

— Так.

— Бо ти — одна з них. Він розгубився. Він злякався. Він був у розпачі. Він був принижений. Він був знічений. Він був шокований. Він був розчавлений. Вами. Тому й наробив дурниць. Це йому треба пробачити. Просто пробачити. Невже ви ніколи не робили дурниць?

— Тільки через нього!

— Який збіг! А він через вас!

— Я не розумію! Чому саме я була обрана для цього?