1 ...6 7 8 10 11 12 ...17 Ганна.Багато наробиш, як раз у раз будеш до чоловiка липнуть.
Софiя. Та я не буду… От побачите, мамо, як я комин розмалюю.
Ганна.Ти краще позашпаровуй та черiнь добре вирiвняй, бо горшки перевертаються, а малювати не треба - то примха.
Гнат. Та нехай малює, краще для ока, хiба воно вам завадить?
Ганна.Не можна вже матерi й слова сказать твоїй жiнцi, наче я її з'їм! Тьфу на твої речi, - хоч в хатi не сиди… (Пiшла з хати.)
Гнат i Софiя.
Гнат. Гедзь матiр укусив.
Софiя. Не дратуй. Нехай собi. Я їм раз у раз змовчу, покорюсь, то вони й подобрiшають. Треба ж їм показать, що вони старшi. Аби ти, моє серденько, завше був до мене такий, як тепер, то менi нiчого тодi не страшно… Дивись, я зараз пiвника намалюю.
Гнат пiдходить до печi й дивиться. Бач?
Гнат. Хiба це пiвник? Це голуб!
Софiя. Ну, голуб. Це ти, я тебе намалювала. Ти мiй голуб! Еге?.. А тут буде проти нього голубка - це я… А ось квiточки, я люблю квiтки. Знаєш, я насiю в городi рожi, маку, повнякiв, чорнобривцiв… Боже, як люблю усякi квiтки, а ти любиш?
Гнат (взяв стеблину з вiника, умочив у глину i маже Софiю). Люблю.
Софiя. Ой! Постой же, я тебе щiткою помажу. (Хоче його помазать.)
Гнат ухиляється i вискакує в сiни.
Хiба ти не вернешся. (У дверi балака, а за дверима Гнат смiється.) Стривай, стривай, смiйся… ти будеш слать, то я тобi всього носа синькою обмажу - от гарний будеш, ха-ха-ха! Ну, йди вже, я не буду тепер мазать, єй-богу, не буду! От противний, мабуть, утiк надвiр. (Одчиня дверi.) Так i є, ха-ха-ха! Злякався. (Малює.) Боже, як гарно, коли любиш i тебе люблять, аж сльози вiд радощiв навертаються! От татко порадуються за моє щастя! А вони боялися, совiту-вали йти замiж у городi за шевця! Вiзьму у татка грошей i в недiлю молебствiє одправлю: за Гната, за татка i… за матiр, може, буде добрiща. (Спiва.)
На городi нивка,
Кругом материнка,
Там дiвчина жито жала,
Сама чорнобривка.
Жала ж вона, жала,
Стала спочивати.
Iшов козак дорогою,
Став її питати.
Здоров, здоров, козаченьку.
Помагай бiг, женче.
Вона ж стала, вiдказала:
Здоров бувай, серце!
А вже ж тая слава
На все село стала,
Що дiвчина козаченька
Серденьком назвала.
Гнат (одчиня дверi i пiдспiвує послiднi двi строчки). Не будеш мазать?
Софiя. Iди, iди!
Гнат (входе). Ну, не пустуй же, я тобi щось гарне скажу… Батько женуть бички i корову, вже бiля млина на тiм боцi.
Софiя. Побiжимо йому назустрiч!
Гнат. А хати нема на кого покинуть.
Софiя. То ти оставайся, а я побiжу. (Хутко витира руки й бiжить.)
Гнат (один). Голубонька моя! Яка весела в неї вдача! Не дає менi й задуматься… Слава богу, забув Варку! То, бувало. Варка iз голови не виходила - все перед очима стояла, а тепер байдуже… Недавно були вмiстi на роботi бiля машини, до мене й не балакала, а з другими пустувала та смiялась як несамовита, а потiм сiла у клунi та плакала тяжко так, що боже мiй… Я не витерпiв, спитав, чого олаче, а вона глянула на мене, хутко витерла очi, нiчого не сказала i побiгла до роботи… Жаль її, зав'язала свiй вiк! I я таки винен… Ну, та вже тепер не вернеш…
Входе Варка.
Варка. Здрастуй, Гнате!
Гнат (набiк). Тьфу, аж у серце шпигнуло. Здрастуй.
Варка. А Софiя де?
Гнат. Нащо тобi?
Варка. Чого ти такий сердитий?
Гнат. Я? З якої речi?
Варка. Ти-то знаєш. Голос сердитий! Вiзьми решето, вiддаси Софiї, я в неї позичала.
Гнат. Поклади. Одначе ти змарнiла!
Варка. Тю! А калинiвський панич казав менi, що вiн кращої й не бачив.
Гнат. Познайомилася вже? Скоро.
Варка. Найма до себе в горницi. Вже тричi приїздив.
Гнат. Що ж ти, пiдеш? Степана забула?
Варка. Ох, де там забула! Я не така, як другi, не скоро забуваю. Сам кажеш, що змарнiла… Журюся…
Гнат. А до панича все ж таки наймешся?
Варка. Побачу. Тим часом поїду в город, там розпитаю, де Степана дiли, буду шукать його, а не знайду Степана…
Гнат. То знайдеш Iвана?
Варка. Атож? Сохнуть не буду!
Гнат. На бiса i в город їздить, i до панича найматься… Така молодиця тiлько слiпого не приворожить. Ти б тут пошукала.
Варка. Я тут уже добре опеклася, i досi болить, нiяк загоїть не можу.
Гнат. Невже ще не забула?
Варка. Кого?
Гнат. Кого?.. А ти про кого балакаєш?
Варка. Догадайся.
Гнат. Чорт тебе знає! Хiба тебе розбереш.
Варка. Ха-ха-ха! Прощай!
Гнат (набiк). Сатана! (До Варки.) Стривай, чого тiкаєш?
Варка (зiтхає). Боюся.
Гнат. Такiвська! Кого ж ти боїшся?
Варка. Тебе.
Гнат (наближається). Хiба я вовк? Я не з'їм.
Варка. Так спалиш.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу