Iван Карпенко-Карий - Бурлака

Бурлака. Нi, не я вас роблю злодiєм, ви уже самi зробили себе злодiєм. Зберiть щотчикiв, нехай пощитають волость!

Старшина (до громади). Хто дума, що я злодiй?

Петро (пiднiма руку вгору). Я!

Старшина. Хто сказав "я"? Петро! (Сердито.) Вiзьмiть його у холодну зараз, - вiн п'яний!

Петра тягнуть у холодну, вiн опинається.

Петро. Берiть, берiть, нехай з вас дух вибере!

Бурлака. Люде добрi, за вiщо ж ви чоловiка тягнете? Це ж все одно, що ви себе тягнете! Ну, а як старшина скаже, взять тих, що тягнуть тепер Петра, то другi й тих посадовлять у холодну? Та так, не розбираючи за що будете садовить один одного, поки всi не будете в холоднiй сидiть?!

Петро (кричить). Усiм те буде, усiм! Вiн вас всiх у холодну запре!

Петра силою потягли.

Старшина (до Бурлаки). Що ти людей бунтуєш? (До громади.) Чуєте, чому вiн науча! Посадiть Петра, та й його вiзьмiть, щоб не бунтовав людей!

Чуть голос Петра: -"Всiм те буде, всiм!"

Бурлака. Оцього вже не дiждеш, щоб i мене посадить, я тобi не вiвця! Не думай, що зо всяким можна однаково розправляться! Я й на тебе суд знайду!

Старшина. Мовчать! Не смiй менi тикать!

Бурлака (з запалом). Не заслужуй! Коли з тобою по-чеськи, то и ти не будь тим, що моркву риє! Бач, яка правда! Позабирали грошi громадськi в свої кишенi та й багатiють, а як знайшовся чоловiк, що хоче знать, де тi грошi, так вiн його зараз в холодну. Не любиш правди!

Старшина. От я тебе провчу! (До громади.) Хто смiє щитать мене, хто дума, що я грошi покрав?! (До Бурлаки.) До станового його зараз одiслать. Я тобi покажу, як такi слова говорить на сходi. (До волостi.) Омельяне Григоровичу, iдiть сюди!

З гурту голос

1-й: "Бо таки не мiшало б пощитать";

2-й: "Може, й справдi грошей нема!"

Старшина. Хто там обзивається? Чи не хоче у холодну?

Бурлака. Так їх, так їх, овець! Щоб не балакали! Всiх у холодну, вони один другого посадять!

Старшина. Взять його!

Два чоловiка пiдходять до Бурлаки. З холодної чути голос Петра: "Усiм це буде!"

Бурлака (до чоловiкiв). Пiшли геть, вiвцi! Писар виходить.

Старшина (до писаря). Чого ви там сидите? Тут Панас Зiнченко оскорбленiе менi нанiс! Пишiть протоколi Вiн бунтує громаду… Злодiєм мене робить. Єсть цинкуляр…

Бурлака. Злодiїв нiхто не робить, вони самi привчаються красти.

Старшина. Чуєте, що каже? Зараз його в стан! Нехай коней менi запрягають, я сам поїду. (До громади). Сьогодня сходу не буде! Ху! (Береться за голову). Вiн арештований, не пускайте його. (Виходить у волость, взявшись за голову.)

Писар (чухає потилицю). От тобi i статистiка!

Дехто з громади розходиться.

Бурлака (до писаря). Чого ж стоїш? Пиши бумагу! (До громади). А вам скажу, що як ви не пощитаєте волость, то багато своєї худоби не дощитаєтесь! Ач злодюга, куди поверта! Сходу не буде, бо п'яних багато! Оскорбили його, що пощитать хотять! Не сховаєшся, голубчику, вiд мене! Побачимо, як ти Олексу у москалi вiддаси, я й до справника, i до губернатора доступлюсь. А ви мовчiть, поки вiн поїсть вас всiх! (Iде.)

Старшина (вискакує на гачок i кричить). Що ви його пустили, вiзьмiть його, вiн арештований!

Бурлака (обертається). Чорта пухлого вiзьмеш!

Писар. Неожиданний хвинал!

Завiса.

Улиця. Вправо волосний будинок - з того боку, де холодна. В холоднiй виламано вiкно. Здалеку чуть весiльну музику.

Бурлака. Боже мiй, боже! Як то важко жить на свiтi. А через що воно й важко, як не через самих людей. Замiсть того, щоб любить одному другого, як братам слiд, вони один протiв другого ворогують i готовi в ложцi води утопить того, хто стане урiкать їх за неправедне життя! (Мовчить.) От, думав, доживу вiка спокiйно, а тепер приходиться знову воювать! Не можна ж, не можна схиляться перед таким супостатом, як Михайло. До якого страху довiв людей: нiхто не хоче везти мене в город, знаючи, що я поїду жалуваться начальству на старшину! Шукав Петра, може, цей чи не повезе: вiн смiливiщий вiд других; сказали, що пiшов на весiлля. Пiду i я туди. А як i Петро побоїться? Тодi пiшки махну. Треба поспiшать, бо запакують хлопця, - тодi вертать з москалiв труднiще буде. Я ж тобi, Михайло, покажу, як згнущаться! Достав у п'яного Тараса два приговора фальшивих. На обох приговорах померших хазяїнiв записано бiльше, нiж живих. Що там за гомiн? Вiкно виламано у холоднiй! Може, Олекса втiк? Добре б було - i його вiзьму з собою. (Виходить.)

Старшина, Сидiр i чотири десятники виходять з холодної i оглядають виламане вiкно.

Старшина. От тобi якраз i встерегли Олексу!

Сидiр. Чорти його батька знає, як вiн виламав це вiкно!