Iван Карпенко-Карий - Бурлака

Дiд. Як присудять, то вiддаси!

На другiм мiсцi сцени.

2-й чоловiк (до 3-го, котрий одiйшов вiд Петра i пiдiйшов до 2-го чоловiка). Воно, я тобi скажу, як придивиться гарненько, то виходить Петрова правда. Аби б тiлько Опанас взявся.

3-й чоловiк. Та й я так кажу, тiлько на бiсового батька так репетувать, почує ще, то поки там що, а в холодну запре, от тобi й справа.

4-й чоловiк. Як вовка бояться, то й в лiс не ходить! З гурту. Та ти смiливий щось!

Тi, що слухають, регочуть. На передi кону.

Петро (до 3-го чоловiка). Чого ти боїшся? Ну, почує, так що? Адже ми по закону!

Чоловiк розводить руками i йде до чоловiкiв 1-го, 2-го i 4-го.

Микола (до Петра). Терпiть не можу, як воно розпустить пащеку! Хоч би вiд себе, а то, мабуть, Опанас навчив. Випив та й верзеш.

Петро. Брешеш! Я стiлько ж випив, як i ти! А по-твойому як? Лучче мовчать? Нехай мотають, нехай обдирають - еге?

Микола. А чим же ти докажеш?

Петро. Чим? Як чим? Та тим…

Микола. От бач, що й сам не тямиш, що балакаєш.

Петро. Опанас докаже!

Микола. Що ти менi Опанасом тикаєш! Опанас позавчора тiлько прийшов i вже вiн розумнiший за всiх став.

На ганку показуються старшина з писарем i слухають.

Петро. Бо й розумнiший, де ж тобi до нього! От почуєш, то тодi i язика прикусиш.

Микола. Почуєм!

Петро. Забрали громадськi грошi, поклали у кишенi, а ми мовчи?! Ти, мабуть, подiлився з ними, що мої речi не до душi тобi?

Микола. Я знаю, що ти в холоднiй сьогодня посидиш, i Опанас тобi не поможе.

Петро. Не дiждуть! Вони мошенники, а я нiчого не замотав, та ще й у холодну!

Старшина (з писарем виступаючи вперед). Здрастуйте, з празником будьте здоровi!

Всi затихли i повертаються до волосного будинку. Дехто одказує: "Спасибi! Будьте й ви здоровi!"

Сьогодня, мабуть, сходу не буде, бо багато п'яних. От зараз первого Петра вiзьмiть i посадiть у холодну, йому дуже жарко!

Бурлака (виступаючи вперед). А за вiщо ж то його i в холодну брать?

Старшина. А тобi яке дiло? Ти чого сюда прийшов?

Бурлака. На сход.

Старшина. Яке ти право маєш мiшаться не в своє дiло? Знай свою отару!

Бурлака. Я свою отару знаю, i доглядаю, i обороняю, а ви свою нi за що маєте!

Старшина. Не смiй зо мною так балакать!

Бурлака. Вибачайте, господин старшина, що я вам скажу: i ви не смiєте зо мною так балакать! Хiба це я погане що-небудь кажу. Я питаю вас, за що чоловiка в холодну садовить?

Старшина. А ти що таке? Ти прийшов сюди мене вчить? Ти не маєш права на сходi бути, який ти хазяїн, ти чабан!

Бурлака. Ви не кричiть, бо й я вмiю кричать. Ви не лякайте мене - я ляканий! Я знаю, що вам не хотiлось би мене отут бачить!

Старшина. Нам не треба пройдисвiтiв. Ходив цiлий вiк бiля овець, то й ходи, а на сходi зась!

Бурлака. Михайло Михайлович, глядiть, щоб я вам чого-небудь не сказав!

Старшина. Iди, кажу, звiдсiль!

Бурлака. Наше одно село волость составля, то на сходi всякий хазяїн має право голосу.

Старшина. О! Ти дуже розумний! Грамотiй. Жалуйся на мене, що я тебе вигнав з сходу, а тим часом геть звiдцiля!

Бурлака. Знаєте, що я вам посовiтую: ви всiх їх повиганяйте та вдвох з писарем i рiшайте дiла. А поки вони будуть, буду i я. Я такий же хазяїн, як i вони.

Старшина. Такий, та не такий!..

Бурлака. Через що ж то так? В мене є i хата, i надiл є, i оплати я всi вiддав.

Старшина. I оплати всi вiддав, та й iди тепер, звiдкiля прийшов. От що! (До писаря.) Прочитайте йому той закон, що ви менi показували.

Писар хутко iде в волость.

А тим часом вiзьмiть Петра у холодну, щоб п'яну пащеку не розпускав!

Микола. Ходiм, Петре, я вже бачу, що ти доказав!

Петро. Не гавкай, щоб i ти не завив.

Писар (виносить книгу i дає Бурлацi). Прочитай 71-ю о волосних сходах.

Бурлака (бере книгу i, розгорнувши, вiддає назад). Подивись сам у цю книгу! Мабуть, ви всi дiла рiшаєте по цiй книзi?

Писар (хапа книгу i читає нiби про себе). "Собрание отборных песен." (Нi в тих нi в сих, вертить книгу в руках.) Чи не штука! Оддав дяковi, вмiсто цiєї книги, закон. Одинаковий перепльот!

Старшина. Що це?

Писар (виходить). Статистiка зовсiм голову заморочила.

Старшина (кричить йому вслiд). Давайте цинкуляр!

Бурлака. От бачите, у вас i закона нема при волостi.

Старшина (сердито). Iди звiдцiля, кажу тобi! А то ти договоришся, що я тебе по 38-й!

Бурлака. Нi, не пiду. Вам би хотiлось, щоб i я, як другi, мовчав? Та цього не буде! (До громади.) От, люде добрi, яка рiч: у нас по волосних книгах є грошi, а в наличностi їх нема! Я це докажу! Господин старшина знає, де грошi, та тiлько не хоче, щоб ви знали.

Старшина. Так ти мене злодiєм робиш?