Марина Гримич - Еґоїст

Здесь есть возможность читать онлайн «Марина Гримич - Еґоїст» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2006, ISBN: 2006, Издательство: Дуліби, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Еґоїст: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Еґоїст»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Пропоную читачам перевидання мого роману «Егоїст», якому пощастило отримати першу премію на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова» (2002 р.). Вийшовши в 2003 р. у видавництві «Кальварія», він — практично без піару — блискавично розкупився і ввійшов до довгого списку номінації «Красне письменство» Всеукраїнської рейтингової акції «Книжка року» (2003 р.). Я питала себе: в чому секрет його успіху? Напевне, в тому, що в ньому йде мова про ті речі, про які неможливо довідатися з преси або телебачення, зокрема, про «виворотку» сучасного політикуму, про кулуарне життя Верховної ради, про те, чи є насправді елітою сучасні українські політики, які так себе називають, і відповідь на питання, хто ж насправді є українською елітою.

Еґоїст — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Еґоїст», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Однак він намагався ніколи не ображати жінку. Принаймні словами. Незважаючи на те, що він уперто дотримувався цього правила, жінки все одно ображалися. Як казала Аліса: «Я ображаю тебе словами, а ти ображаєш мене своїми діями!»

— Скажи! — не відставала Ольга. — Чому ти не одружуєшся?

— Бо він любить чоловіків! — примирливо сказав Денис, і всі розсміялися, настільки безглуздою була ця думка.

— Я одружуюся! — випалив Георгій, немов намагаючись довести всім свою безгрішність у плані сексуальної орієнтації. — З жінкою, яку шукав усе життя.

Його немов ошпарило від власних слів, які він цілком несподівано для себе вимовив.

На нього уважно подивилися чотири пари шокованих очей. Вони чекали від нього роз'яснень. Георгій зиркнув благальним поглядом на Марину, мовляв, «виручай». Однак вона відвела очі.

«Я щось не те бовкнув? — злякався Георгій.

— І хто ж вона? — тихо спитала Ольга.

— Побачите скоро… — запевнив Георгій.

Підійшов офіціант і приніс рахунок. Розмова була перервана. Липинський розрахувався, і всі рушили до машин: Георгій підвозив напоєну майже до безтями компанію до санаторію.

Він їхав за кермом і лаяв себе подумки за необережність. „І хто мене тягнув за язика? І навіщо я випалив про одруження? Підсвідомість спрацювала чи що?“

Він попрощався з Ільчишиними біля їхнього корпусу. Марина спитала в нього:

— А вона про це знає?

Питання лишилося без відповіді. Георгій мовчки пішов геть.

Він любив вечірні прогулянки темним парком санаторію. Що-що, а парк тут був суперовий. Закладений в імперські часи, дбайливо доглянутий у радянський період і, хоч як дивно, не занедбаний в часи незалежності. Натхненно співали цикади. Закохані вони чи що? Георгій ішов повільно, глибоко вдихаючи субтропічне повітря.

— Гей, Джорже! — почулося Маринине навздогін. — Я післязавтра їду до неї. Вона якраз відпочиває під Феодосією. Може, разом?

Георгій зупинився, прислухався, але не обернувся. Постояв і пішов далі, в темінь.

Липинський у санаторії прокидався дуже рано. Його будило сонце і крик чайок.

О цій порі не спали лише Жулинські. Микола і Галина щоранку здійснювали свій ранковий заплив. Уранці море було сонне і лагідне. Плавання заспокоювало Георгія, як ніщо інше. Після ранкового запливу він почувався молодим і красивим, розумним і жаданим.

Після сніданку море вже було не те: на морській поверхні з'являлися дратівливі хвильки, а у Георгія в душі — певні сумніви щодо своєї ідеальності. В обід його неспокій посилювався в такт збуренню моря. Купатися в ньому вже не здавалося хорошою ідеєю: хвилі плюскали в лице і збивали з ритму дихання. Обідня пора — спека, розбурхане море і, відповідно, Липинський дражливий і невпевнений в собі. Коли увечері перед сном море заспокоювалося, Георгій трохи охолоджувався, і його долала байдужість до всього.

Він лягав у ліжко і читав Діаруш Величка.

„Українська діаспора у світі селиться дисперсно, на відміну від єврейської, італійської та китайської. Навіть за кордоном українці не можуть помиритися між собою. Це й не дивно. Головною українською дією за на історичному шляху було відділення. На всіх рівнях і у всіх сферах. Українська традиційна сім'я, на відміну від російської, ділилася щоразу, як син одружувався. Українська сільська громада ніколи не була монолітною цілісністю з гаслом „один за всіх — всі за одного“, як це було в російській традиційній общині, навпаки, вона була простим територіальним об'єднанням окремих сімей, які жили сепаратно й автономно. На противагу моноцентричності російської соціальної піраміди — від барина до царя-батюшки, в українців — поліцентричність“.

Георгій замислився. Колись його мама-філолог казала: для української мови не стільки актуальний об'єднувально-з'єднувальний префікс „з“, скільки роз'єднувальний префікс „роз“…

„Головна помилка політичного процесу часів незалежності — виголошення президентської республіки. У росіян завжди був Батюшка-Цар, а українці його ніколи не мали, навіть якщо формально він існував.

Якщо в росіян не буде батюшки-царя, вони все одно його собі знайдуть. Бо вони без нього не можуть жити. Вони повинні прокинутися вранці переконані, що Він теж прокинувся — жорстокий, але справедливий. Нежорстокий не є справедливим. Нежорстоким був ліберал Олександр ІІ, який, відмінивши кріпацтво, почав руйнувати імперію, тож його убили. Нежорстокими були Горбачов і Єльцин, які доруйнували імперію, їх теж убили, щоправда, морально.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Еґоїст»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Еґоїст» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Марина Гримич - Second life (Друге життя)
Марина Гримич
Марина Попова - Марина Попова
Марина Попова
Марина Гримич - Варфоломієва ніч
Марина Гримич
Марина Гримич - Ти чуєш, Марго?..
Марина Гримич
Марина Гримич - Магдалинки
Марина Гримич
Марина Гримич - Острів Білої Сови
Марина Гримич
Марина Гримич - Фріда
Марина Гримич
Марина Гримич - Клавка
Марина Гримич
Отзывы о книге «Еґоїст»

Обсуждение, отзывы о книге «Еґоїст» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x