Володимир Яворівський - Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

На якусь мить юрба машинально зімкнулася, оціпеніла, ніби їй забило подих, у коридорі запала зловісна тиша і майже матеріальне відчуття небезпеки. Хтось гострим, але сильним кулачком дав стусана під правий бік. Хтось із другого ряду плюнув на лацкан його світлого піджака. Хтось бризнув теплою мінералкою.

– Подонок! – в обличчя йому дихнув жарким видихом літній чоловік і не сховав погляду.

– Як ти збираєшся жити на цій землі серед нас?! – вигукнула миловидна, із слідами вже зужитої, але ще залишкової, вроди жіночка передпенсійного штибу.

Швидко втрутився «Грифон». Розштовхали юрбу силою, проклали прохід, і Екс-през опинився в залі, де повітря не було зовсім. Дух серпневої спекоти, поту і суму.

Він несамохіть ковзнув поглядом у бік Яни: виснажена, але постаріло красива, стежить за собою навіть там… Без наручників. Останні дні з нею ще рахуються. Ще нема вироку. Ще лишень підсудна. Завтра буде ув’язненою злочиннецею. Жаль, але пекельна машина вже працює. Її не зупиниш. Має вигоріти залите пальне. А залили щедро…

Суддя зажадав паспорт. Паспорта я не взяв, п’ять років паспорт мені був не потрібен. У кожному кабінеті – мій портрет. Хіба вже не впізнаєте?

Захисник Янаконди – стрункий, чорноокий піжон в сорочці апаш, розстібнутій на волохатих грудях, де провисає золотий хрестик, нахабно вимагає пред’явити паспорт згідно з Процесуальним кодексом. Хто ти такий, щоб вимагати?

Заминка.

Оголошено перерву. Лаврентьєв буде радитись… сам із собою, але… телефонічно.

Швидше б дати свідчення і вийти звідси, якщо випустять знавіснілі фанати Вовчиці.

Все. Суддя прийняв рішення: я – надто впізнавана в Україні особа, щоб пред’являти паспорт.

Піжон-захисник нахабно протестує. Мовляв, закон для всіх! Ростик відхиляє протест.

– Я беру на себе відповідальність, стверджуючи, що це справді колишній, на жаль, невдалий президент України Павло Глущенко, – тихо проказала Яна.

Нарешті даю свідчення.

– Мені жаль цієї талановитої жінки. Благородної і шляхетної. Вона зняла свою кандидатуру на мою користь під час президентських виборів. Ви розумієте рівень моєї вдячності їй, високий суде? Вона була одним із символів Майдану, Помаранчевої революції. Я високо оцінюю її подвиги. Її знає Європа. Вона входила до десятки найвпливовіших і… найкрасивіших жінок Європи…

Нардепи в перенаселеній, задушливій кімнаті без кондиціонера зашепотілись, замахали газетами, як віялами.

Змінилася варта.

Яна втупилася поглядом крізь мене, проштрикнула ним мої груди.

– Стверджую і свідчу: це видатна жінка нашого часу. Я радий, що був Президентом у час її прем’єрства.

Хтось за моєю спиною нерішуче зааплодував. Суддя став нервово підморгувати. Чи не ментам-охоронцям? Яна перешіптується зі своїм захисником. Тихо сміються. Чого? Я ж кажу правду на її користь. Виручаю.

– Але… на якийсь час від неї відвернувся її Ангел. Ситуація для уряду пані Тищенко склалася напередодні президентських виборів, у яких вона мала намір брати участь – складалася трагічно. Треба було підписувати нову газову угоду з Росією за новими цінами. Росія шантажувала, а альтернативи не було. Я вів переговори з президентом, він готовий був іти на компроміси, бо без нас вони не могли постачати газ у Європу. Треба було торгуватися, обстоювати національні інтереси, але вона, підкреслюю ще раз – жінка, хотіла довести, що здатна домовлятися з Росією, наперекір мені, Президенту-патріоту – капітулювала. Погодилася на кабальний контракт, що рівноцінно зраді національних інтересів у корисливих цілях. На шию України, високий суде, накинуто імперське ярмо, що загрожує існуванню нашої держави. Мені шкода колишньої соратниці. Щиро жалію її, але за злочини такого вседержавного масштабу треба відповідати. Цей суд має бути повчальним для інших. Все. Я посвідчив те, що веліли правда і совість.

Зала загула. Нардеп Косько із колишніх великих прихильників викрикнув щосили, навіть із відчаєм:

– Ти – аморальний виродок! Як зможеш жити між нами?!

Суддя наказав вартовим міліціонерам виставити Коська із зали. Виникла штовханина, важке надсадне дихання. Кілька статуристих грифонівців [97] Службовці спеціального підрозділу «Грифон» у МВС. попід пахви винесли Коська за двері і спустили його по східцях, де він ледве встиг ухопитися за бильця і втриматись від падіння.

Прокурори поставили занадто «цнотливі» і банальні запитання: чи саме ви, пане президенте, внесли до Верховної Ради кандидатуру на посаду прем’єр-міністра Яни Тищенко?