Ернест Хемінгуей - Райський сад

— Так,— відповіла вона.

— Можна мені їх узяти?

Кетрін віддала йому ключі, але сказала при цьому:

— Не роби дурниць, Девіде. В усьому винен дощ і те, що ти був тут сьогодні єдиний, хто надумав працювати. Сядь.

— Ти цього хочеш?

— Прошу тебе,— мовила вона.

Девід сів. «Ти поводишся безглуздо,— подумав він.— Підхоплюєшся, йдеш геть, посилаєш її під три чорти, хочеш узяти машину й поїхати світ за очі, а тоді вертаєшся, мусиш просити в неї ключі й зрештою знову сідаєш, як найпослідущий тюхтій». Він узяв свою склянку й випив те, що там було. Питво однаково смакувало добре.

— Ти обідати думаєш? — запитав він.

— Кажи де, і я піду з тобою. Ти ж іще кохаєш мене чи ні?

— Не задавай дурних запитань.

— Гидко, що ми отак посварилися,— мовила Кетрін.

— І то вперше.

— Це я винна, що прохопилася про вирізки.

— Не згадуймо більше про ті трикляті вирізки.

— Через них же все зчинилося.

— Бо ти думала про них, поки сиділа тут і пила. Ото сп'яну й ляпнула.

— Ти так кажеш, наче я впилася до нестями,— заперечила вона.— Це жахливо. Насправді я просто невдало пожартувала.

— Вони весь час не йшли тобі з голови, тим-то й навернулися на язик.

— Ну гаразд,— сказала Кетрін.— Я думала, ми вже закінчили.

— То чого ж ти знов і знов до цього вертаєшся?

— Не треба було нам пити це зілля.

— Атож. Звісно, що не треба. Особливо мені. Але тобі це, певне ж, було потрібне. Думаєш, воно йде тобі на користь?

— Ми що — ніяк не можемо спинитися? — запитав Девід.

— Щодо мене, то я хоч зараз. Усе це мені осоружне.

— Оце єдине бісове слово в мові, якого я терпіти не можу.

— Добре тобі, що це єдине таке слово в мові.

— К бісу,— сказав він.— Обідай сама.

— Ні. Не хочу. Ми пообідаємо разом і поводитимемось по-людському.

— Гаразд.

— Пробач мені. То справді був жарт, і він виявився недоречним. Повір, Девіде, ото і все.

Коли Девід Берн прокинувся, відплив уже відкотився з пляжу, сонце яскраво освітлювало жовтий пісок, і море було ясно-синє. Пагорби стояли зелені й наче свіжовмиті, а гори очистилися від хмар. Кетрін ще спала, і Девід подивився, як вона рівно дихає і як сонячне проміння пестить її обличчя, й подумав: «Дивно, що вона не прокидається — адже сонце світить їй просто на повіки».

Прийнявши душ, почистивши зуби й поголившись, він відчув голод і бажання негайно поснідати, але натомість надяг шорти й светр, дістав свій зошит, олівці та стругачку і сів за стіл біля вікна, що дивилося на гирло річки, за яким була Іспанія. Тоді заходився писати й забув і про Кетрін, і про те, що бачив за вікном, і писалось йому легко, наче само собою, як було завжди, коли випадала вдатна година. Слова лягали точно, і все темне й похмуре лише ледь виднілося, як ото видніються погідної днини легенькі брижики над підводною скелею.

Попрацювавши якийсь час, він знов поглянув на Кетрін: вона ще спала, і тепер уста її всміхались, а прямокутник сонячного світла з відчиненого вікна падав на все її засмагле до коричневого тіло, захоплюючи й темне обличчя, й рудувато-русяве волосся на білому тлі зібганого простирадла та незайманої подушки. «Замовляти сніданок сюди вже пізно,— подумав він.— Залишу їй записку й спущуся до кафе, вип'ю кави з вершками й що-небудь з'їм». Та поки він прибирав зі столу роботу, Кетрін прокинулась і, коли він уже зачиняв валізу, підійшла до нього ззаду, обняла, поцілувала в потилицю й промовила:

— А ось і твоя ледача гола жіночка.

— Чого ти прокинулась?

Не знаю. Але скажи мені, куди ти йдеш, і я за п'ять хвилин буду там.

Піду до кафе поснідати.

— Іди, я прийду туди. Ти працював?

— Еге ж.

— Ну молодець. Після всього, що було вчора... Я рада за тебе. Поцілуй мене і поглянь на нас у дзеркало на дверях ванної.

Девід поцілував її, і вони обоє подивились у велике дзеркало, що відбивало їх на повен зріст.

— Як добре почуваєш себе без зайвого одягу,— мовила вона.— Шануйся і не вскоч у якусь халепу по дорозі до кафе. Замов і мені oeuf au jambon [5] oeuf au jambon — Яєчня з шинкою (фр.). . І не треба мене чекати. Я й так винна, що ти досі не поснідав.

У кафе він узяв місцеву ранкову газету й учорашні паризькі, замовив каву з молоком та шматок байонської шинки, засмаженої з великим і навдивовижу свіжим яйцем, що його, перш ніж колупнути жовток, трохи приперчив і помастив гірчицею. А що Кетрін усе не з'являлась і її яєчня холола, то він з'їв і її й підчистив тарілку шматочком свіжоспеченого хліба.