Iван Карпенко-Карий - Хазяїн

Входе Харитон.

Харитон (з дверей). Феноген Петрович!

Пузир. Чого тобi? Лiзеш, не спитавши, чи можна.

Пузир, Харитон, потiм Золотницький i Феноген.

Харитон. В переднiй нiкого нема, я думав, я поспiшав… Пузир.

Пiдожди, нехай вiвцi пройдуть. Не перебивай менi любоватися.

Входе Петро Петрович i Фенoгeн. Феноген тихо розмовляє з Харитоном.

Чого ви там сидите, Петро Петрович, подивiться, якi овечки i по рублю десять. Мерщiй же, послiднi проходять. Бирi, бирi, бирюшечки, бирiчки!

Золотницький. Худi дуже.

Пузир. Нiчого, зате молодi. Одгодуємо - два рублi на руб пользи. Отак треба хазяїнувать.

Входе Лiкар.

Золотницький. Правда!

Пузир (тяжко переводе дух). Феноген, поверни мене на хату.

Феноген (повертаючiї крiсло). В Мануйлiвцi нещастя!

Пузир. Що, тiк згорiв?

Феноген. Нi.

Пузир. Слава богу. А що ж там сталось?

Феноген. Бунт. Робочi Лiхтаренковi голову розбили.

Пузир. Як?

Феноген (до Харитона). Розкажи, що знаєш.

Харитон. Почалось, кажуть, зранку. Мануйлiвцi, бачите, хотiли, щоб брали їх усiх щодня на роботу по такiй цiнi, як договорилися тодi, коли взяли в аренду їх надiли. А Лiхтаренко нiби цiну зменшив i тiлько половину людей взяв на роботу. Ну, почався гвалт! А тут строковi робочi за харчi почали ремствувать. Слово по слову, хтось налаяв поганим словом Лiхтаренка. Лiхтаренко вистрiлив з револьверта. Чи ранив, чи вбив - не знаю. Тодi кинулись до Лiхтаренка, вiн не вспiв утiкти в контору, i хтось каменем розбив Лiхтаренковi голову. Тепер Лiхтаренко заперся в конторi i щохвилини палить в вiкно з револьверта. Люде одступили, але похваляються пiдпалить двiр i тiк.

Пузир. Iдоли! Пси! Феноген! Нехай зараз пошлють вiд мене телеграму губернаторовi i iсправниковi так: бунт робочих, убили управляющего, пiдпалили двiр. Налякать їх - скорiще виїдуть. До речi, тут урядник, клич його сюди. А ти, Харитон, бери другого коня, скачи в Мануйлiвку i вкруть назад, щоб я знав, що там робиться.

Феноген i Харитон вийшли.

Бачите, ви кажете лежать. Де ж менi влежать? От все сам зробив - i тепер аж легше. От урядник поїде в Мануйлiвку, тодi я ляжу, спочину i завтра видужаю! Побачите! Золотницький (до лiкаря). От натура!

Лiкар. Нерви страшенно напруженi. Я певен, що в нього нарив лопнув i почалося зараженiє кровi, замiтьте - пропасниця б'є.

Пузир, лiкар, Золотницький, Феноген i Урядник.

Пузир (до урядника). Чули, певно, про бунт в Мануйлiвцi?

Урядник. Чув зараз.

Пузир. Прошу вас, берiть людей звiдцiля i їдьте, будь ласка, в Мануйлiвку зараз. Губернаторовi i iсправниковi посилаю телеграму.

Урядник. Мануйлiвка не мого участка. Крiм того, я маю друге важне порученiє. По дiлу злосного банкрота Михайлова слiдователь постановив сьогодня привести вас для допроса як обвиняемого в сокритiї дванадцяти тисяч овець. Получiть повiстку. (Подає.)

Пузир. Сокритiє?! Яке сокритiє?

Урядник. Не знаю.

Пузир. Я приняв вiвцi вiд Петьки Михайлова на випас!

Урядник. Не знаю.

Пузир (витирає пiт). Я вам кажу! У мене свiдки єсть.

Урядник. Предписано вручить повiстку i сьогодня привести для допроса як обвиняемого…

Пузир. Як привести?!

Урядник. Пiд караулом.

Пузир (пiднiмається). Пiд караулом?!! Що ж це? (Опускається в крiсло.) Свiт перевертається, послiднi часи наступили. (До всiх з одчаєм.) А? А? На випас дав дванадцять тисяч овець, а слiдователевi показав, що я переховую його вiвцi!.. Ах ти iдол, ах ти прахвост.

Золотницький. Та у тебе ж свiдки, певно, єсть?

Пузир. Аякже! Ах ти, iдол! Феноген, чуєш? Ти ж свiдок?

Феноген. Своїми вухами чув, своїми очима бачив i знаю… Я присягну, що на випас.

Пузир (нервово часами витирає пiт). Чуєте? Он якi люде понаставали: прахвости iз прахвостiв, анафеми iз анафем! Обмане, обiкраде, зарiже, ограбить, чортовi душу продасть - аби грошi! Нi сорому, нi честi!.. Чи чувано коли про такi дiла? Голяк мастi Петька Михайлов, не маючи нi шеляга в кишенi, умудряється брать грошi в банках, без грошей бере товари на фабриках, скрiзь позичає, i всi дають! Багатiє не по дням, а по часам, тисячi бiдолаг несуть йому грошi, як у банк, на проценти, а потiм раптом шарах: банкрот! I такий злодiй мошеник, грабитель тягне за собою в тюрму чесного, нi в чiм не винуватого хазяїна! Iдольське… Прокляте дiло!

Золотницький. На тобi лиця нема, iди приляж, ми дiло обмiркуємо.

Пузир (через сльози). Петро Петрович! Рятуйте, рятуйте мою честь! Честь, Честь мою топчуть в болото! Я двiстi, триста тисяч дам залогу.

Золотницький. Все зроблю, заспокойся!.. (Тихо.) Брат Калиновича прокурор, вiн поможе, справедливо полегшить твоє становище.