Iван Карпенко-Карий - Хазяїн

Пузир. Погано… Чув?!

Феноген. Чув.

Пузир. Так i ти чув? Вiд кого?

Феноген. Та що ви, бог з вами! При менi говорила женщина, та щоб не чув - хiба я глухий?!

Пузир. Нi, бач, я подумав, що ти вiд кого другого чув. А як ти думаєш: чи це правда, чи тiлько поголоска?

Феноген. Менi здається, що це з заздрощiв мелють язиками. Петро Тимофiєвич багатiє не'по дням, а по часам, люде заздрять i плещуть!

Пузир. А звiдкiля б же вона взяла?

Феноген. З базарю… Чого тiльки на базарi не плещуть… (Глянув у вiкно.) О, пан Золотницький!

Пузир. Петро Петрович! От спасибi йому, це велика честь для мене!

Феноген. Аз ним той, як би його… учитель гiмназiї - Калинович.

Пузир. Iз Петром Петровичем в однiм екiпажi?

Феноген. Еге.

Пузир. От вже за це я не вхвалив Петра Петровича: колись там, ще студентом, каже, Калинович дiтей у нього учив, а тепер возиться з ним, як приятель! 1 чого тому Калиновичевi вiд мене треба? Увадився до нас, як свиня в моркву.

Феноген. Глядiть, чи не до Сонi!

Пузир. Отакої! Де ж таке? Рiвнялась свиня до коня, та шерсть не така. Вони пройдуть в гостину, там їх Соня прийме, а ти клич економiв - нехай iдуть сюди.

Феноген вийшов.

Пузир (один). Чи не чули вони… Калинович сьогодня з города, вiн повинен знать правду про Петра. (Важко переводе дух.) Ху ти, господи, як мене перетривожила ця звiстка, аж в грудях здавило. Погано… погано. Ще чого доброго i я вскочу. Згарячу не придумаєш, що його робити. Перше всього треба заспокоїться. Ху ти, господи…

Входять економи.

Зеленський, Лiхтаренко, Куртц i ще чоловiка три.

Лiхтаренко (з пiдносом, на которiм хлiб i вiнки з колосся).

Поздоровляємо з iменинами, з наградою i з обжинками разом.

Пузир (приймає пiднос). Спасибi, спасибi. Сiдайте.

Сiли. Мовчать.

А нiхто з вас вчора не був у городi?

Економи переглянулись. Мовчать.

Лiхтаренко. Нi.

Пузир. Я думав, може, хто чув якi цiкавi новинки го-родськi.

Мовчать.

А скiлько у нас поставили кiп усього хлiба?

Лiхтаренко. В близьких трьох економiях двадцять двi тисячi кiп однiєї пшеницi; а другий хлiб ще не злiчили.

Зеленський. Завтра скажемо.

Пузир. Поїду зараз подивлюся копи. Слава богу, урожай хороший, аж дух радується!

Лiхтаренко. А вчора посадили…

Пузир (схоплюється). Посадили! Хто тобi казав?

Лiхтаренко. Нiхто нiчого не казав. Посадили, кажу, у мене двадцять п'ять кабанiв у саж для вiдкорму.

Зеленський. I я двадцять посадив.

Пузир. Ага! (Смiється.) Добре, добре, бо вже скоро i буряки треба копать. Починайте цей рiк ранiше, а то не управимось: сила буряка.

Лiхтаренко. Я за свої не боюся. Тепер мануйлiвцi в наших руках!

Пузир. Хiба вже надiли взяв в аренду?

Лiхтаренко. Аякже, взяв!

Пузир. Митець! Чом же ти не говориш?

Лiхтаренко. Навмисне приберiг приятну звiстку на сьогодня. I надiли взяв на десять лiт, i казенна оброчна стаття за нами!,

Пузир. Оце ти мене повеселив… А що, пане Зеленський?!

Зеленський. Та чи буде з того користь?

Лiхтаренко. Буде!

Зеленський. Побачимо.

Пузир. А почому взяв?

Лiхтаренко. Казенна по вiсiм карбованцiв, а надiли двадцять п'ять карбованцiв десятина в год.

Пузир (цмока губами). Овва! Оце вже на Лiхтаренка не похоже!

Лiхтаренко. Не полохайтесь, бо i я, вибачайте, скажу: це вже на Терентiя Гавриловича не похоже. Ми маємо пiд боком безземельних робочих, - яку цiну дамо, за таку й пiдуть! Нiкуди ж дiтись, бо тут i дома, i замужем. От вам в десять лiт певного бариша п'ятнадцять тисяч тiлько на одних робочих, а земля сама себе окупе!

Пузир. Нi, що не кажи, а таки прорвався! Я думав, що ти вiзьмеш дешевше!

Лiхтаренко. Не можна було нiяким способом: разiв десять мусив напиватись з мужиками, музику наймав, сам танцював, насилу витанцював! Одних розходiв на пiдкуп несогласних та на угощенiє - п'ятсот сорок вiсiм рублiв - тридцять дев'ять копiйок.

Пузир. Ой-ой-ой! Такi розходи!

Лiхтаренко. Та одступного за казенну землю з другими розходами чотириста п'ятдесят два рублi. Я щот noкажу… А розкиньте на десять лiт, то й вийде по однiй копiйцi на десятину; коли ж невигодно, можна вiд надiлiв одказатись - єсть такий пункт. А як я винен, що не спитав, то розходи верну назад. Що робить?

Пузир. Оце вигадав! Посватав у мужикiв землю, танцював на заручинах - i не повiнчатись? Вiнчаю! Тепер мужики нехай танцюють у нас на роботi по злоту в день! А ти маєш з чистої прибилi п'ять процентiв вiд надiльної аренди.

Лiхтаренко. Спасибi… З шкури вилiзу, то i менi перепаде чимало!

Пузир. Заробиш - матимеш!.. Оце, бувши на земському собранiї, я дiзнався, що туди пiд Херсон кругом голод. Кормiв нема. Мужики продають по пiвтора карбованця коняку, по сiмдесят п'ять копiйок вiвцю. У нас же кормiв сила, одного сiна триста скирт. Так завтра ви, Карло Карлович, i Феноген вiзьмiть з собою шiсть чабанiв i поїдете на ярмарки i по селах, скуповуйте всiх овець! Вигодно: на руб - два буде баришу!!!