Iван Карпенко-Карий - Бурлака

Входить Сидiр.

Сидiр. А я думав, що ще застану дома, та заходив до вас.

Старшина. Ну що, бачив?

Сидiр. Та чи ви знаєте, що Параска провiдала якось, що ви сватаєтесь, там репетує - мало не вискочила на хату.

Старшина. А нехай їй бiс, тiй Парасцi, - обридла вже вона менi! Кажи, що Галя, чи согласна?

Сидiр. Та де там вам согласна, не хоче: в нього є вже, каже, Параска.

Старшина. Та що ти менi з Параскою лiзеш у вiчi? Хiба я з нею вiнчаний, чи як? Ти дiло менi кажи.

Сидiр. Не хоче в одну душу: лисий, каже, старий!

Старшина. Тю на її батька! Який же я старий? Адже ж нехай прирiвняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною?

Сидiр. Коли ж, бачите, дiвчина вона дуже молода, красива, то де вже їй iти замiж за вас.

Старшина. А чому ж i не йти! Яка ж розумна дiвка не пiде за багатого хазяїна, хоч би й немолодого?

Сидiр. От бачите, а вона каже: яка розумна дiвка пiде, хоч би й за багатого, та за старого.

Старшина. Чи не брешеш ти?

Сидiр. I, єй-богу, правду вам кажу, не хоче: й руками,; й ногами брикається. Мати каже, що вона кохається з Олексою Жупаненком, а примусить її, каже, не маю сили: як не,схоче, каже, то вона й повiситься, я її знаю.

Старшина. То ти так i кажи! Тепер я бачу, через що я й старий, i сякий, i такий. Це друга рiч! Ну, то постривай, я покажу їй Олексу! Постривай… Он що!.. Постривай!.. Еге! Сидоре! Я тебе зробив хазяїном, помагай же менi!

Сидiр. Кажiть, я все зроблю. Менi аби отвiту нiякого.

Старшина. Який там отвiт! Вiзьми ти Олексу зараз пiд арест, у мене конi на тiй недiлi, покраденi, скажи, що на його пада пiдозрiнiє. Галя вiд нього вiдкинеться, як вiд злодiя, а там ми ще помiркуємо з писарем, якщо буде стоять на свойому, чи не можна його в москалi запроторить. Пiсля завтрього якраз прийом в нашому участку. Так, так! А може, ще що видумаю. Iди зараз та гукни Омельяна Григоровича, вiн тут, у Гершка у шинку.

Сидiр виходить.

Старшина (один, гука в дверi). Мерщiй писаря зви! От тобi й раз! Хто ждав, щоб дiвчина, гола як бубон, не пiшла за мене замiж? Але я хочу, щоб вона була моєю жiнкою. Хотiв я розбагатiть - розбагатiв; хотiв я почету - маю; тепер хочу красиву молоду жiнку - та й не добуду?! Нi, добуду! Я Олексу того й у Сибiр пошлю, як на те пiде! Все спродам… Нi, це вже лишнє: цiлий вiк наживав, та й збуть? Можна й так обiйтись!.. Старий, каже, дурна, дурна! А грошi, а худоба!! Хотiв би я тепер упирем буть, щоб причарувать її…

Входить писар.

Писар. Пощитались. Виходить баришiв п'ятсот рублiв. Сотняжка и менi перепаде!

Старшина. Двi! Тiлько зробiть дiло. Омельян Григорович, скажiть менi: чи можемо ми з вами вкупi заправить так, щоб супротивникам нашої волi прийшлося i свербляче, i боляче?

Писар. Як у якому дiлi, а до того ще й як кому, треба знать послiдовательно.

Старшина. Ви вiд мене не обiженi? Еге, нi? То й знайте: помагаєте менi - собi помагаєте.

Писар. Iстина. Я всегда так думав i так поступав, що це ви так збентеженi? Яке там дiло? Мабуть, круте?

Старшина. Многосложне дiло, Омельяне Григоровичу, але як i виграємо, то й могорич буде!..

Писар. Многосложний?

Старшина. Он який!

Писар. Кажiть.

Старшина. Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумiєте. Єсть тут дiвчина прехорошая собою - Галя Королiвна. Менi захотiлось її взять за жiнку. Послав сватать, а вона не захотiла.

Писар. Це дiло трудне: В душу не залiзеш i туди її не навернеш, куди сама не схоче.

Старшина. Не те. Слухайте далi. Вона не хоче за мене через одного парубка - Олексу Жупаненка. От цього-то Олекси треба здихаться - i Галя Королiвна моя. Розiбрали?

Писар. Тепер розiбрав. Здихаться? У городi є у нас один чоловiк, Казюкою прозивається, так той тiлько й порадить, як здихаться.

Старшина. Як самi не придумаємо, то й до Казюки вдаримося, - я Казюку й сам добре знаю, не одну справу з ним виграв! А поки що самi помiркуємо. Оце зараз я послав Сидора заарештовать Олексу за те, що буцiмто вiн покрав мої конi на тiм тижнi. Менi здається, що Галя вiд нього вiдцурається, як почує, що вiн злодiй. Та цього мало. Чи не можна його в москалi вiддать? Бо з кiньми справи не виграєм. Ну лишень розкиньте розумом!

Писар. А постривайте, справлюсь, яке його посемейство.

Старшина. Мати-вдова i три сестри.

Писар (шукає по списку). Один син.

Старшина. Мати вийшла замiж та живуть при вiтчимовi.

Писар (ударив по списку). Ой, постойте, - можна.

Старшина. Чи єсть же таке дiло, щоб воно було невозможно? Хiба ми сьогоднiшнi? Ну, кажiть, як?

Писар. Мати, значить, Вербенчиха, дочки при нiй, а Олекса Жупаненко особо остався - одиночка, значить, а одиночки йдуть! Так i по списку показано.