Iван Карпенко-Карий - Бурлака

Сидiр. О!? Так ти такий, голубчику, сторож? Як же ти смiв пустить арештанта?

Провожатий. Хiба я його пускав?

Сидiр. А хто ж його пустив?

Старшина (входить). Кого пустив?

Сидiр. Панаса.

Старшина. Хто?

Писар. Оцей чоловiк.

Старшина. Га?.. Що?.. Вiн пустив Панаса?! Закувать його в кандали! Перебрить голову йому! Мало… Убить його як собаку! Бач, як служать обществу! Ти знаєш, кого пустив? Знаєш? Розбiйника випустив, вiн у нас в Сибiр при-говорений. (До писаря.) Пишiть протокол.

Писар сiда писать.

Сидiр. Пишiть, Омельян Григорович! -

Писар. Та вiдчепiться!

Провожатий. А навiщо ж розбiйника посилають з одним чоловiком? На такого арештанта i п'ятьох мало! Що я йому зроблю, коли вiн якби загилив мене по потилицi, то, мабуть, би i до завтрього не дожив.

Старшина. Хоч би вiн i убив тебе, то ти не смiв його пускать; куди вiн, туди й ти!

Сидiр. Куди вiн, туди i ти!

Провожатий. Я йому кажу: ходiм, дядюшка, у волость, - а вiн i не слуха. "Iди, - каже, - коли тобi треба, я там нiчого не забув", - та й пiшов собi другою дорогою убiк.

Старшина. Нехай iде, а ти повинен назирцi за ним.

Сидiр. За ним назирцi.

Старшина (до Сидора). Не мiшайся!

Провожатий. Я за ним. Вiн каже: "Покинь лучче мене, я додому шлях знаю i сам прийду. А щоб мене водили як арештанта - не привик!"

Старшина. А ти злякався та мерщiй навтьоки!

Провожатий. Злякалися б i ви такого чоловiка. Вiн оглянувся та й каже: "Iди ж, iди, чоловiче, прямо у волость, i я туди прийду!" Та так цiї слова сказав, що, менi здається, i ви б послухали!

Старшина (до писаря). Пишiть все оце в протокол! А ти, Сидоре, бiжи, позви сюди десяцьких та ще вiзьми чоловiка п'ять з добрими кiлками. Тепер я бачу, що вiн не хотiв безчестя, щоб його, такого хороброго лицаря, привели, а незабаром i сам буде! Певно, що вiн пiде зараз до Галi з звiсткою, що Олексу випустять; а ми його там i зв'яжемо зараз та в арештантську, а завтра з приговором в острог. Нехай не гвалтує, iродiв син! Отут вiн менi сидить! Та ззивай людей на сход. (Загляда до писаря в бумагу.) А приговор готов?

Писар (не пiднiма голови). Готовий.

Старшина (показує на провожатого). Вiн вам не нужен?

Писар (пише). Нi.

Старшина (до Сидора). Одведи його в холодну, а сам бiжи ззивай десяцьких i понятих, та людей на сход, що вони баряться?!

Сидiр. Зараз. Знаєте що? Я зайду з людьми в шинок та дам їм по добрiй чарцi, так вони будуть смiливiiцi, як прийдеться з тим iродом воювать, бо вiн же так не здасться, хiба ви його не знаєте?

Старшина. Добре, добре! Розумно пригадав. Веди ж оцього дурня в холодну.

Сидiр (до провожатого). Ходiм!

Провожатий. Змилуйтесь, господин старшина! За вiщо ж ви хочете занапастить мене? Хiба ж я винен, що мене одного послали провожатим з розбiйником?

Панас тихо входить i стоїть бiля дверей.

Старшина. От ми змилуємся! Пустив арештанта, тепер сам будеш арештант i замiсть його в Сибiр пiдеш!

Провожатий. Помилуйте, за вiщо ж?

Старшина (до Сидора). Веди його! Не пускай арештантiв!

Бурлака. Вiн арештанта не впустив, ось тобi i арештант!

На хвилину картина: старшина, почувши Панасiв голос, повертається до нього i мов онiмiв; писар скочив з стiльця, звалив ш,оти, а Сидiр, одхилившись, неначе на нього хто замахнувся, хутко виходить.

Полякались, нечестивi! За вiщо ти хочеш чоловiка садовить? Вiд злостi, що не по-твойому вийшло? Бачиш, прийшов сам, без провожатого.

Старшина. Прийшов без провожатого, а пiдеш звiдцiля з провожатим! Громада приговорила вислать тебе в Сибiр! Сьогодня i приговор пiдпишуть, уже готов он. А прочитайте йому.

Писар одкашлюється i встає.

Бурлака. Не треба!

Писар сiдає.

Мовчав би ти лучче! Я знаю, що пiдлогом можна зробить усе! Але побачимо, як воно дальше буде! Може, ще замiсть мене ти пiдеш у Сибiр, воряга! Прийде незабаром i на тебе твоя! Ти думаєш, що так тобi пройде? Нi, я тобi кiсткою у горлi стану, подавишся! Не справдяться твої гидкi замiри, - не справдяться! Подивись ти в свою душу: хiба тобi щвидко других вииосатнть, коли ти сам замазаний, як та ганчiрка, що каглу затикають? У вiчi не глянеш смiливо! Старшина, Не смiй розказувать у волостi,, я тобi тут рот заткну!

Бурлака. Нi, я тобi заткну! Украв громадськi грошi Е та й баришуєш з жидом; пiдлогом хотiв парубка вiддать у москалi, щоб жениться на його дiвчинi; пiдлогом надiли у людей поодбирав; пiдлогом хочеш i мене запакувать, та ще й рота затикаєш? А не дiждеш ти, фойднику всесвiтнiй, щоб я мовчав!

Старшина (до провожатого). Бери його, це твiй ареш|тант, i веди в холодну, а то я тебе запру!