Iван Карпенко-Карий - Бурлака

Писар. Ану, зараз прочитаємо письмо Казюки… (Чита.) Бач, iрод!

Сидiр (тривожно). А що там?

Писар. Панас наш у городi, подав донос, що грошi оброчнi розтрачено, представив приговори пiдложнi; i де вiн, чорт, достав їх?

Сидiр (тривожно). Що ж воно буде тепер?

Писар. Побачимо.

Сидiр. Покиньте ви оцю статистiку та робiть, що нам нужнiще: пишiть приговор за Панаса, щоб його зараз у острог, тодi й доносовi його не так поймуть вiри.

Писар (невдоволено). Де ще те теля, а ви з довбнею бiгаєте!

Сидiр. Як де? Та я завтра сам поїду у город, заарештую Панаса i приведу.

Писар (сердито). Постривайте, ще ж не все прочитав. (Чита.) Бач!

Сидiр (тривожно). А що?

Писар. Не мiшайте! (Чита.) Он як! Олексу випустять. Панас знайшов у городi нашого попа, i той дав бумагу, що в нього є i мати i що вiн один син в сем'ї, та ще Петро являвся i дав показанiє, що Олекса один син у матерi.

Сидiр. Я ж казав старшинi: не сварiться з попом, бо пригодиться, - не послухав!..

Писар (розпечатує пакети i чита). От тобi й за Олексу требують об'яснєнiє. I статистiку требують! А, бодай тебе в жито головою! Не знаєш, за вiщо й браться!

Сидiр. Нам найперше треба Бурлаки здихаться. Вiн всьому причина!

Писар (розпечатавши послiдню бумагу, радiсно). Попався, попався!

Сидiр. Хто? Хто?

Писар (потирає руки). Панаса арештовано в городi. Постривайте. Еге, вже п'ять день, як його заарештували. Що ж воно за знак, що й досi не привели? Може, втiк? Ну, причепилась сатана! Як було гарно, поки не було в селi цього пройдисвiта, а тепер хоч тiкай. Наробить вiн клопоту!

Сидiр. Приведуть, а ми його з приговором назад, у острог!

Писар. А оброчнi грошi де? Хiба не знаєте! Як присiкаються зараз, що тодi буде, де їх вiзьмеш?

Сидiр. Та не лякайте, ну вас к бiсу! Неначе маленькi, хiба первина! Коли б тiлько старшина сьогодня вернувся, щоб назавтра в город до Казюки поїхать, а там вже дiло повернуть…

Писар. А де ж старшина?

Сидiр. Казав учора, що раненько поїде на базар у Мазурiвку. Пiду лишень я оце довiдаюсь, чи не приїхав старшина. (Виходить.)

Писар (один). Нi, скiнчу статистiку та й в одставку! Цей Бурлака - чоловiк непевний. Олексу вже вернув. Тепера, як громада дiзнається, що вiн Олексу вернув, зараз на його сторону повернеться, побаче, що можна воювать, а тут ще й оброчних грошей нема!! Що Казюка зробе? Хiба дiло до весни затягне, побачимо! Черкнем приговор! (Бере бумагу й пише, написавшiї трохи, чита, перше тихо, а потiм голосно.) "Односелець наш Афанасий Зинченко, возвратившись з бродяжничества, де пробыв более двадцати годов, постоянно предается пьянству и разврату, а з такового поводу бунтует общество, чинит обиды старшим, невзирая на звание…" Здається, добре. (Знову пише.)

Входить провожатии з палицею i бумагою в руках.

Провожатий. Здрастуйте.

Писар (не слуха його i не бачить. Чита). "По таковым прычынам, а равно принимая во внимание неисправимость Зинченка, приговорили: вышеупомянутого Афанасия Зинченка, как испорченного, неисправимого, развратного и порочного члена общества нашего, бывшего однажды под следствием, который может иметь пагубное влияние на своих односельчан, - выселить в Сибирь, для каковой надобности и передать его в распоряжение правительства, приняв все издержки на общественный счет. Приговор сей представить на утверждение в крестьянское присутствие, а до того оного Афанасия Зинченка, по приводе его из бродяжества, в котором он вновь состоит, дабы он не скрылся, содержать под арестом при волостном правлении". Ну, слава богу, одною роботою менше! (Глянувши на провожатого.) А тобi чого треба?

Провожатий подає бумагу.

(Прочитавши бумагу.) Якраз поспiв: приговор готов, i Бурлаку привели! От радий буде старшина! Де ж арештант?

Провожатий. Нема.

Писар. Як нема? Це ж бумага, що вiн препровождається за строгим караулом? (Чита.) "Препровождать и наблюдать, дабы арестант в пути следования или во время ночлега не мог учинить побега".

Провожатий. Та вiн i не бiг, а так пiшов собi, та й годi.

Писар. Так ти його пустив?

Сидiр (входить). Ну, слава богу, приїхав Михайло Михайлович! Якось не так страшно, як вiн дома, а то ви мене зовсiм перелякали тими гаспидськими бумагами. Зараз i старшина iде за мною.

Писар. От вам нова закуска!

Сидiр (тривожно). А що там таке?

Писар. Ось, бачите що! (Показує бумагу.)

Сидiр. Та бога ви бiйтесь, кажiть мерщiй, що там таке, хiба я грамотний, що ви менi бумагу тикаєте!

Писар. Панас з дороги втiк! Оце й Провожатий.