2Гроші миколаївські — гроші, що були в обігу за останнього російського царя Миколи II (1868—1918).
3Денікінці — солдати білогвардійської армії генерал-лейтенанта А. І. Денікіна (1872—1947), головнокомандуючого контрреволюційними силами Південної Росії під час громадянської війни.
4Анархізм — безвладдя, дрібнобуржуазна політична течія, що заперечує будь-яку державну владу. Виник у 40-х роках XIX ст. і набув поширення в Європі та Латинській Америці. В Росії та на Україні діяв ще на початку 20-х років XX ст.
5«Шлях до волі» — щоденна газета, яку видавали махновці в Катеринославі у 1919 р.
6В о л і н — один з теоретиків українського анархізму та організатор наради анархістів у Курську 1918 р., де було прийнято резолюцію про об’єднання всіх течій анархізму і засновано організацію «Набат».
7Добровольці — солдати одного з найбільших білогвардійських з’єднань основної ударної сили денікішцини. Добровольча армія створена 1917 р. на Дону з контрреволюційних офіцерів, юнкерів. На початку 1920 р. була розгромлена, залишки ввійшли до складу білогвардійських частин.
8Лев Задов (Зіньківський-Задов Л. М.; 1893—1938) — начальник махновської контррозвідки. Зважаючи на всілякі легендарні версії про цю людину, подаємо докладнішу документально-біографічну довідку про неї. Л. Задов народився на Дніпропетровщині, єврей, освіта початкова. 1915 р. був засуджений за приналежність до анархістів та розбійницькі напади... Після звільнення вступив у 1918 р. до загону Махна, де став начальником контррозвідки. В 1921 р. із залишками махновців утік до Румунії. 1924 р. вирішив повернутися в СРСР, використавши для цього диверсійно-терористичну групу, сформовану в Румунії. В СРСР Л. Задов одразу з’явився з покутою в органи держбезпеки. По закінченні слідства був звільнений і став працювати в ДПУ — НКВС. У 1938 р. був звинувачений в службі іноземним розвідкам і засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. Нещодавно військова прокуратура СРСР внесла протест по справі Л. Зінь-ківського-Задова на пленум Верховного Суду СРСР. Факти про його службу іноземним розвідкам не підтвердилися, а за перебування в Махна він був помилуваний ще в 20-х роках. Зважаючи на це, пленум Верховного Суду СРСР 29 січня 1990 р. реабілітував Л. Зінь-ківського-Задова. (Див.: Петров С. Лева Задов — бывший чекист? // Комсом. правда. — 1990. — 4 лют.).
9Баку нін М. О. (1814—1876)—російський революціонер, у філософії ідеаліст, ідеолог анархізму. Ідеї Бакуніна зробили помітний вплив на народництво 60—70-х років, а також на російський анархізм початку XX ст.
10«Г е й, батьку мій, степе широкий!» — вірш вважається написаним Є. Плужником (див.: Плужник 6. Поезії. — К., 1988. —
С. 117). За спогадами сучасників В. Підмогильний у своїх творах віршовані цитати героїв просив писати когось із близьких друзів. Він сам не робив навіть поетичних перекладів у тих творах, які перекладав, вважаючи, що це мусить виконувати професіонал.
11«О й, яблучко, // Куда котишся? // До Махна попадьош — // Не воротишся...» — в даному разі ззарійо-вана під махновську пісню популярна російська частівка: «Ох, яблочко, куда котишься, ко мне в рот попадешь, не воротишься».
З ЖИТТЯ БУДИНКУ
Вперше надруковано: Літературна газета.— 1933. — № 13.—
27 черв. Нещодавно опубліковано в журналі «Дніпро» (1991.—№ 2) з довільно зміненою назвою і непереконливим коментарем.
Це оповідання — остання прижиттєва публікація з оригінальних художніх творів письменника. Не вдалося знайти ніяких відгуків на нього і в тогочасній та пізнішій критиці. Проте В. Підмогильний надавав йому небуденного значення. Уже заарештованим, незадовго до судового процесу виїзною Військовою колегією СРСР, у листі до дружини, він просить її зібрати всі друковані праці, в основному книжкові видання, і називає серед них і оповідання «З життя будинку» (ЦДАМЛМ УРСР. ф. 107, од. зб. 11, арк. 5).
Очевидно, проблема, порушена в оповіданні (втрата моральних критеріїв під тиском «класової ненависті»), тривожила письменника і він виношував задум розгорнути її в більшому гворі. Так, невдовзі, уже з заслання на Соловецькі острови, в листі від 25 січня 1936 р. пише: «Можу похвалитися тим, що написав тут повість. Правда, невелику, не більше 4 аркушів. Писав її дуже довго, працюв*ав над нею, як ніколи до цього часу. Ще дещо можна було б з нею зробити, але сили нема, І я вважаю її закінченою. Я маю від неї тут деяку радість і, звичайно, багато прикростей. Я взяв просто будинок і деяких мешканців у ньому. Взагалі в цій маленькій речі близько
Читать дальше