Валер'ян Підмогильний - Оповідання. Повість. Романи

Дальнійше листування з редакцією стверджує, що згадані письменники не мають нічого спільного з табором «Нової України» і стоять на позиції «Червоного шляху» і що надрукування їх творів у «Новій Україні» пояснюється спритністю рук емігрантських видавців, які всякими способами «уловлювали» в свої тенета молодих письменників.

З огляду на це редакція вважає питання з надрукуванням творів Підмогильного й Осьмачки в «Новій Україні» з’ясованим і вичерпаним і дає місце їх творам в «Червоному шляху».

Редакція» (С. 261).

Оповідання викликало жваві відгуки тогочасної критики, послужило назвою для нової збірки оповідань (1924), входило до вид.: «Проблема хліба» (1927, 1930) та «Місто» (1989).

Рукопис не знайдено.

Подається за першодруком.

1Д е н ь Іллі — релігійне свято на честь пророка Іллі, що відзначається 2 серпня за н. ст.

2«М ертва петля» (Нестерова петля) — фігура вищого пілотажу, що являє собою замкнену криву у вертикальній площині. Назва— за прізвищем П. М. Нестерова, який вперше здійснив її 9 вересня 1913 р. у Києві.

ІСТОРІЯ ПАНІ ЇВГИ

Вперше надруковано в журн.: Нова громада (1924. — № 17.—

С. 7—8). Написано 1923 р. У цьому оповіданні В. Підмогильний реалістично відтворив складну ситуацію взаємин старої інтелігенції й нового ладу в перші пореволюційні роки. За таку жорстокість реальності йому в дружніх полеміках докоряли навіть найближчі друзі. Так, дружина Г. Косинки Т. М. Мороз-Стрілець згадує, що коли

В. Підмогильний якось почав розповідати про свою вчительську працю, за якою шкодував, про любов до дітей і сказав фразу: «Діти — від них залежить дсля Батьківщини», то Г. Косинка зауважив: «Такі переконання та думки ви, Валер’яне, вклали в уста своєї пані ївги, яка умовляла, навчаючи Серьогу: «Інакше пролетаріат перемоги не здолає... Будемо ж учитись!» Але далі у творі «Історія пані ївги» ви не дотримали цього. Навіщо такий кінець?

Валер’ян пояснив:

— Це життєвий факт.

— Прикрий факт! — сказав Григорій. — На те ви й художник, щоб іноді епізодові з життя надати забарвлення, якого вимагає наш час» (Мороз-Стрілєць Т. Голос пам’яті, с. 111—112). Але В. Підмогильний не став надавати актуального забарвлення описаним подіям, зберіг для читача колорит тогочасного життя в своїй конкретиці.

Оповідання входило до зб.: «Військовий літун» (1924), публікувалося в хрестоматії «За 25 літ» А. Лебедя і М. Рильського (1926), в хрестоматії «Боротьба та будівництво» Л. Єгорової, В. Павловсь-кого, Я. Чепіги (1929), в зб.: «Проблема хліба» (1927, 1930). Останнім часом опубліковано в газ.: Молода гвардія (К. — 1987. — 25 листоп.) та у вид.: Підмогильний В. Місто (1989).

Рукопис не знайдено.

Подається за першодруком.

1Союз городів — організація міської буржуазії. Створений 1914 р. для допомоги царському уряду у веденні Імперіалістичної війни.

2... а сам вступай до с.—д.»...—Мається на увазі загальна назва соціалістичних партій, що виникли в другій половині XIX ст. V різних країнах і сприяли поширенню ідей соціалізму. На початку лХ ст., особливо під час першої світової війни, більшість с.-д. партій підтримували буржуазні уряди, не схвалювали революційного завоювання влади.

3ЧК — російська абревіатура; так називалася Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, що існувала в 1917—1922 рр. На основі ЧК створено ДПУ — Державне політичне управління при Народному Комісаріаті внутрішніх справ РРФСР.

СОНЦЕ СХОДИТЬ

Написано 1924 р. У журналі «Червоний шлях» (1924, № 4-5) у розділі «Хроніка» подано інформацію: «В. Підмогильний написав оповідання «Трік-трак» і здав до друку другу книжку своїх оповідань» (С. 283). Твору під такою назвою у письменника немає. Але в оповіданні «Сонце сходить», надрукованому вперше в журналі «Життя й революція» (1925. — № 8. — С. 7—13), є сцена, де зібралися під вечір гості до колишнього директора гімназії: «Біля столу розпочинається гра. її звуть «трік-трак» чи інакше: «Тихше їдеш, далі будеш»... Гуляють на пари... Починає той, хто викине шістку». З подальшої оповіді з’ясовується, що це дитяча гра фігурками, з числовими позначеннями, яку, від нудьги, дорослі пристосували для свого проведення часу. Очевидно, це й хотів підкреслити назвою оповідання автор. Чи він сам змінив назву на більш сприйнятливішу тодішньому читачеві, чи так порадили в редакції — невідомо. Але оповідання в наступних публікаціях виходило уже під назвою «Сонце сходить».

Було вміщено до зб.: «Проблема хліба» (1927, 1930), «Третя революція» (1942), «Місто» (1989). Надруковано в газ.: Культура і життя (1989. — 5 лют.).