Валер'ян Підмогильний - Оповідання. Повість. Романи

13Є г о в а — перекручена назва верховного іудейського бога Ягве (Яхве). За родового ладу вважався богом землеробства. З утворенням централізованої Ізраїльсько-Іудейської рабовласницької держави проголошений верховним богом держави, а з VII ст. до н. е.— єдиним богом. У Біблії згадується як пророк, котрий виведе гнаних у обітовану землю.

14Еілдержкустпром — білоруська державна кустарна промисловість.

15Кінчається ночей вільготне полові н н я... — початок одного з сонетів М. Бажана у книзі «Різьблена тінь» (Харків, 1927).

16Диканька — селище міського типу Полтавської області, один із центрів народних художніх промислів. Відоме з 1658 р.

17В а к х (Діоніс, Бахус) — один із найпопулярніших богів давньої Греції, бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному значенні Вакх — вино і пов’язані з ним веселощі.

18Уайльд Оскар — англійський письменник (1856—1900). У відомому його романі «Портрет Доріана Грея» (1891) порушено проблему взаємодії мистецтва і життя, що й має на увазі персонаж «Повісті без назви».

19Опішня — селище Зіньківського району на Полтавщині, уславлене виробництвом декоративної кераміки та художньої вишивки.

МІСТО

Роман

Роман «Місто» — вершинне досягнення В. Підмогильного. Датований 1927 р. Досить цікава жанрова еволюція цього твору, про яку розповів сам автор, відповідаючи на анкету «Моя остання книга»: «Свій роман «Місто» я почав писати зовсім для себе несподівано — воно, за первісним задумом, мало бути кіносценарієм, і то комедією. Головним стимулом до написання такого сценарію був переїзд Управи ВУФК з Харкова до Києва і та кінолихоманка, що почалася в зв’язку з цим серед київських письменників — кінотворчість для киян стала годі надзвичайно надійною, хбч і показала себе згодом досить неприступною.

Кінокомедію я допровадив до четвертої частини і побачив свою цілковиту безпорадність на цьому зрадливому полі. І, щоб відшкодуватись за поразку, вирішив скористуватись темою для роману. Від неї, видима річ, лишилися самі уламки чи — певніше — самий тільки імпульс...» (Універсальний журнал.— 1929. — № 1. — С. 45).

Справді, від того задуму лишився лише імпульс, бо нічого комічного в романі не знаходимо. Навпаки, жанр і композиція твору органічно «працювали» на розкриття драматичної історії душі головного персонажа Степана Радченка — молодої людини, за сучасною літературознавчою термінологією, маргінального типу, що не почуває себе певно ні в сільському, ні в міському оточенні — одірвавшись від першого і не приставши надійно до другого.

Роман «Місто» виходив двома окремими виданнями: Харків: Книгоспілка, 1928. — 256 с.; Харків: Книгоспілка, 1929. — 256 с. Через рік роман був перекладений російською мовою Б. Єлисаветським у серії «Творчество народов СССР»: М.—Л.: ГИЗ, 1930.—302 с. Після

майже шістдесятилітньої перерви роман «Місто» був перевиданий (разом з кращими оповіданнями) в однойменній книзі: К-: Молодь, 1989. — 448 с. Роман публікувався також за кордоном (Нью-Йорк: Українська Вільна Академія наук у США, 1954. — 301 с.). У 1930р. готувалося видання роману в перекладі німецькою мовою. Про це повідомляв сам В. Підмогильний відомому українському культурологові у Франції І. Борщакові. У листі від 2 листопада 1930 р. письменник турбується, що не може придбати зарубіжне повне видання творів

А. Франса, багатотомне видання якого він розпочав українською мовою. «Остання моя надія на те, — писав В. Підмогильний, — що в Німеччині вийде переклад мого «Міста» (переклад уже готовий), і я, якщо мені приділять якийсь гонорар, уживу його передусім на придбання Франса» (ЦДАМЛМ, ф. 107, од. зб. 14, арк. 8). Встановити не вдалося, чи вийшов цей переклад. Існує посилання й на інші зарубіжні переклади роману. Так, часопис «Зустрічі» — орган студентів і молодої української інтелігенції в Польщі (1988. № 1— 6)—опублі

кував польською мовою «Третю революцію» В. Підмогильного. У вступі до публікації—короткій характеристиці творчого доробку українського письменника—зазначається: «Найбільший розголос принесла йому повість «Місто» (19—27), перекладена англійською мовою» (С. 74). Цей переклад радянським історикам української літератури невідомий.

Роман надрукований у час загострення складних суспільно-політичних та культурних проблем на Україні, коли вже фактично завершувалася літературна дискусія 1925—1928 рр. гострою критикою її організаторів, починалося відчутне гальмування процесу українізації. Посилювалося прагнення командно-адміністративної системи підпорядкувати художню творчість злободенним ідеологічним настановам, зокрема наступ на так званих «попутників», до яких належав і В. Підмогильний. Тому твір одразу став об’єктом дискусій і полемік, стислий виклад яких, поданий нижче, є досить характерним не лише для творчої біографії письменника, а й загалом для об’єктивного пізнання літературного процесу 20—30-х років.