Добридень, сусіде! Сміховинки

— Ніколи не працював так тяжко. Щодня мушу посипати сіллю Чумацький Шлях, полірувати зорі, регулювати хмари.

— А чого все сам?

— Бо я тут сам.

118. — Панотче, скажіть мені правду, чи є бог?

Панотець почухав потилицю:

— А бог його знає...

119. Дитина до батька, який пише проповідь:

— Ти говорив, тату, що тобі диктує бог. То чому так багато перекреслюєш?

120. Прийшов селянин сповідатися.

— Отче,— каже,— очистіть мою душу від гріхів, бо вже відчуваю кінець життя свого.

Піп перехрестився і послав селянина за алтар, де сповідав: думав, що селянин гроші має і за сповідь заплатить.

Починається сповідь. Питає піп те, се, а селянин нічого не знає.

— Може, хоч знаєш, скільки богів на небі?

Селянин покрутив головою, а потім каже:

— А чи знаєте ви, отче, скільки зубів на бороні?

Отець похитав головою:

— Щодо борін, то не моє діло. Але ти, як праведний християнин, мав би знати, скільки богів на небі.

— А ви, отче, думаєте, що то моє діло знати, скільки ботів? То ваше діло.

121. Одного разу в піст бабусі захотілося ковбаси. «З'їм трохи, щоб ніхто не знав»,— думає собі. І їсть. Свіжа ковбаса так смакує, що бабуся аж пальці облизує.

Та нараз надійшла буря, почало блискати й гриміти. Бабуся відклала ковбасу і каже:

— Ой боже, за такий маленький кавалок ковбаси стільки шуму!

122. Сповідався раз циган, і піп дав йому велику покуту, бо той їв у піст скоромне.

Циган запитав:

— А те, що за зубами лишилося, можна з'їсти?

— Можна.

Увечері перед постом циган зачепив за зуба цілу ковбаску...

123. Одному грішному циганові дуже потрібні були гроші. Іде він вулицею і просить бога:

— Боже, дай мені сто крон.

Почув це піп, нашвидкуруч відрахував гроші і кинув з-за воріт, щоб той не бачив. Піп хотів цим привернути цигана до віри. А циган спинився, глянув під ноги — а там і справді гроші. Схопив їх та й почав лічити. І враз спохмурнів.

— Боже, боже, я просив сто крон, а ти мені дав лишень дев'яносто дев'ять. Але я не гніваюся на тебе. Ще одну крону будеш мені винен.

124. Циган переходив через річку і на самій середині кладки посковзнувся, упав до води. Вода велика, а циган плавати не вміє. Просить бога: «Йой, боже, маю десятеро дітей та лем одну свиню, але й тоту тобі дав би, коби врятувався».

І течія винесла його до берега. Тоді знову подумав про бога:

«Боже, боже! Як я тобі віддам свиню, то ми з голоду повмираємо».

Студив на камінь, той перекинувся, і циган знову почав тонути.

— Йой, та не будь таким, боже! Хіба з тобою не можна пофіглювати?

125. Була велика буря. Ллявся дощ і страшно били громи. Циган прибіг до копиці, запхав голову в сіно і примовляє:

— Боже, боже! Бий, куди хочеш, тільки в голову не вдар!

За копицею сидів чоловік, вислухав це, взяв палку і добре потяг цигана іззаду.

А циган: «Ой, богочку, я лише пофіглював, а ти вже мене й вислухав!»

126. Вийшов одного разу злодій на чужу ниву красти капусту. Але прийшла йому на гадку сьома заповідь божа: «Не укради». Та щоб не зробити проти неї, почав злодій лічити головки капусти: «Перша, друга, третя... сьома: «Не укради». І так шість головок капусти усе поклав у міх, а сьому головку залишав на ниві.

А господар вийшов на ниву і вчув, як мудрує злодій. Взяв палку і — злодія по спині. При цьому лічив і він божі заповіді: «Перша, друга, третя, четверта... п'ята: «Не убий». Та щоб дотримати заповідь, то п'ятий раз усе вдарив палкою об землю. Сяк він перехитрив побожного злодія.

127. Старий циган занедужав ї відчув, що вже йому не жити. Сонце — єдиний його лікар — заховалось за хмари, і старий даремно його виглядає. Важко зітхнув і промовив:

— Гей, шонче, шонче, швітило би ти ще, лиш не буде на кого.

128. Під час війни темної ночі зав'язалася стрілянина поблизу циганського табору. Якийсь циган вискочив з-під шатра і перелякано пробелькотів:

— Що се в чорта за війна серед ночі! Ще в око хтось уцілить,

129. Циганові надокучило голодне життя, і він вирішив повіситися. Вибрав дерево над річкою, прив'язав мотузку, накинув на шию і — розігнався, щоб померти відразу. Коли ж скочив, мотузка обірвалась, і він упав у воду. Річка була глибока, а плавати він не вмів.