Добридень, сусіде! Сміховинки

— Рятуйте! — кричить.

Якось його врятували, дали віддихатися й допитують:

— Як то сталося?

— Ай! Дайте мені покій,— сердиться циган,— через чортову мотузку мало не втопився!

130. Цигана забирали на службу до війська. Сполошився весь табір.

— Пішто! То правда, що маєш іти на війну?

— Правда.

— І ти підеш?

— Піду. Двох-трьох уб'ю, пушку — долу, а сам утечу...

— А як тебе уб'ють?

— Ба, за що? Я нікому нічого не зробив!

131. Ішов циган вулицею і побачив у одного господаря рясні, достиглі, великі грушки. Увечері, коли йшлося на бурю, він виліз на дерево і промовляє:

— Блискай, боже, блискай, дам ти одну грушку! — І за кожною блискавкою добре приглядається за грушками, а потім їх зриває.

Як нарвав повну пазуху, зліз і каже:

— Нащо тобі, боже, від бідного цигана грушку, коли ти всього маєш доста?!

132. Одному юристові довелося побувати на обіді в епіскопа. Щоб розвеселити гостей, епіскоп надумав покепкувати з юриста. Коли було подано суп, епіскоп питає:

— Як ви гадаєте, хрещення у супі було б законним?

— Це залежить від обставин,— відповів юрист.— Якщо ви спитаєте, чи буде законним хрещення у супі загалом, я відповім, що ні. Коли ж ви маєте на увазі суп вашого преосвященства, я відповім ствердно, бо жодної різниці між цим супом і водою немає.

133. Священик докорив знайомому, що той ніколи не приходить до церкви послухати його проповіді.

— Боюся завадити вашій самотності,— відповів на те знайомий.

134. П'яний марно пробує сісти верхи на коня і кличе на поміч усіх святих по черзі:

— Святий Петре, поможи! Святий Михайле, на поміч! Святий Георгію, підсади!..

Нарешті він робить останні зусилля і, не розрахувавши, перелітає через коня.

— Тихше, тихше! — бурмоче він.— Не всі відразу.

135. Розмовляють два вірники:

— Послухай, якщо бог помре, хто буде за нього?

— Сам знаєш: не ти, не я, а хтось з його родини.

136. Якось попа спитали, чи добре в раю.

— Дуже добре,— прихвалив піп,— ще жоден звідти не повернувся.

137. На сповіді піп запитує діда:

— Грішний?

— У мене, отче, гріхів нема. Баба моя грішниця.

— А що вона зробила?

— Я викинув образи з кімнати, а баба спалила їх.

138. Два діди-пастухи, ховаючись від дощу, сиділи в лісі під дубом і сперечалися. Вони ніяк не могли збагнути: чому спочатку видно блискавку, а потім чути грім?

Надвечір, коли діди гнали худобу додому, біля річки побачили попа.

— Панотче, скажіть, будь ласка, чому під час грози ми спочатку бачимо блискавку, а потім чуємо грім? — запитав один дід.— Ви ж у місті вчились і, може, знаєте?

— Звичайно, знаю.

Діди насторожились.

— Спочатку ми бачимо блискавку, а потім чуємо грім тому, що очі наші по божому хотінню — спереду, а вуха — ззаду.

— Видно, що ви немарно стільки років училися,— сказали діди.

139. Жебрак (до пана): — Паночку, дайте за душі померших.

Пан: — Не можу вам нічого дати, бо сам не маю.

Жебрак: — А чому ви, паночку, не візьметеся до якоїсь роботи?

140. — Добридень, отче. Куди бог несе?

— Та на базар, хочу порося подивитися.

— Ходім до мене, подивитесь, тут ближче.

Прийшли. Оглянув піп кабанчика й каже:

— Гарне порося. Скільки ж за нього просите?

— Ніскільки, бо не продаю.

— То для чого ви мене привели?

— А ви ж хотіли подивитися.

141. В одному селі люди перестали ходити до церкви. Щоб привернути їх до віри, піп вирішив учинити чудо. Зібралися люди до церкви, а піп домовився з церківником: коли він заспіває «Святий духу...», той має випустити голуба, себто «святого духа». Церківник заховався і стискав голуба у руках, щоб не злетів передчасно, голуб і задушився. Піп співає:

— Святий духу, вознесися...

Церківник на те:

— Нема духа, задушився.

А піп знову:

— Святий духу, вознесися!

Церківник:

— Нема духа, задушився.

Піп знову своєї:

— Святий духу, вознесися!

Церківник розсердився, кинув голуба посеред церкви:

— Кедь не віриш, подивися!

142. У одного попа було дев'ять корів. Йому хотілося, щоб стало їх десять. Пішов до одного селянина та й каже:

— Дай мені свою корову, тобі бог десятерицею пошле.