Добридень, сусіде! Сміховинки

— Болить?

— Хто знає. Зуб залишився у лікаря.

161. — Чому ти така весела?

— Я йду від зубного.

— Ага, тепер зуби не болять, тому й весела?

— Ні, зуби болять, але лікаря сьогодні не було.

162. Лікар: — Прошу показати язика.

Хвора: — Але ж язик мене не болить.

Лікар: — 3 цього починається.

Хвора: — Що-о-о! Тепер я розумію — ви вже розмовляли з моїм чоловіком.

163. Лікар: — Вам не можна ні палити, ні пити, ні грати в карти...

Хворий: — Видно, тут уже побувала моя жінка.

164. Лікар: — На що скаржитесь?

Швець: — Та на все. Язик став, як підошва, в горлі наче хто цвяхи позабивав, у животі наче дратвою стягнуло, очі немов клеєм залиті, у вухах мов шилом штрикає, а самого мов на копил натягнуто.

165. Симулянт заявляє лікареві, що він короткозорий.

— Не вірю вам.

— Не вірите? Зараз доведу. Ви бачите отой цвях у стіні?

— Бачу.

— А я не бачу.

166. Один чоловік лікувався від безсоння. Приймати таблетки не хотів, і лікар порадив йому рахувати перед сном у ліжку. Коли наступного дня чоловік зайшов до лікаря, той запитав:

— Ну, скористалися з моєї поради?

— Так.

— Допомогло?

— Та дійшов до 19840, а тоді довелося йти на роботу.

167. — Чого ти ховаєшся, Іване?

— Та онде йде лікар, який казав, що я помру, а я видужав.

168. — А що казав лікар на твою шию?

— Казав, що уже раз могла би'м її помити.

169. Пацієнт скаржиться лікареві на те, що розмовляє уві сні.

— А ви одружені?

— Ні.

— Так чому це вас бентежить?

— Бачите, докторе, наш директор уже тричі робив мені за це зауваження на зборах.

170. — У мене ціла трагедія,— звернувся один чоловік до лікаря.— Нема дитини.

— А давно ви жонатий? — питає лікар.

— Три місяці.

— І вже хочете, щоб була дитина?

— Справа не в тому,— почав пояснювати відвідувач.— Я боюся, бо у нас бездітність — сімейна біда. У мами теж не було жодної дитини.

— Як же тоді ви прийшли на світ? — дивується лікар.

— А так, що мій батько розвівся, а потім знову оженився, і я родився від батькової другої жінки.

171. Селянин (до лікаря): — Хотів би я ще хоч доти прожити, поки не сплачу боргів.

Лікар: — Еге! То ви хотіли б вічно жити.

172. Феро Палачінка пішов до лікаря. Жінка з великим нетерпінням чекала його повернення. Не встиг чоловік переступити через поріг, як жінка питає:

— Ну, що він казав?

— Спочатку сказав, що з моєю хворобою можна жити до п'ятдесяти років. А коли я нагадав, що мені вже сорок шість минуло, то після короткого торгу ми зійшлися на сімдесятьох.

173. — Швидко, пане лікарю! — кличе по телефону стурбована жінка.— У мого чоловіка сорок п'ять градусів температури.

— Запізно! — відповідає флегматично лікар.— До того ж, такі випадки не належать до компетенції медицини. Треба кликати пожежників.

174. Лікар відвідав простудженого студента на приватній квартирі. Помітивши лікаря, пацієнт викрикнув:

— Пане лікарю, температура уже відійшла.

— Знаю,— відповів лікар.— Я зустрівся з нею на східцях.

175. Лікар зустрів свого колегу на цвинтарі:

— Теж інвентаризація, колего?

176. Лікар: — Підготуйте свого чоловіка до найгіршого!

Жінка: — О боже! Невже мусить померти?

Лікар: — Зовсім ні. Але не сміє пити пиво.

177. Лікар: — Молодий друже, якщо хочете заспокоїти свої нерви, пробуйте під час роботи запалити собі сигарету.

Пацієнт: — Навряд, чи з цього щось вийде, пане лікарю. Я — водолаз.

178. — То як, пане лікарю, вдається?.. Вилікуєте мого чоловіка від соромливості?

— Сподіваюся, вилікую. Уже позичив у мене тисячу крон.

179. Ярослава Гашека під час війни взяли до війська.

— На що скаржитесь? — питає лікар.

— У мене шлункові корчі, ревматизм, порок серця і хронічний апендицит. Оперувати мене не можуть, тому що хворію на діабет.

— У такому разі смерть на полі бою для вас буде визволенням. Придатний! — гукнув військовий лікар.

180. Замислений лікар оглядає хворого.