Добридень, сусіде! Сміховинки

220. Журналіст до дідуся:

— Чим можете пояснити своє довголіття?

— Тим, що маючи сорок років, я посварився зі своїм лікарем.

221. — Ваш син грабар? Ви ж нібито казали, що він лікар...

— Ні, я тільки сказав, що його спеціальність пов'язана з медициною.

222. Власник пса до ветеринара:

— Мій пес має звичку бігти за маленькими, двомісними автомобілями і гавкати, як ошалілий. Чи можете його вилікувати?

— Ну і що ж, усі пси бігають за автомашинами.

— Так, але мій їх хапає і загрібає в городі.

223. Офіціант на операційному столі. Входить лікар, і офіціант страдницьким голосом починає благати:

— Докторе, мені так погано, чи не могли б ви мені допомогти?

— Як не прикро, а стіл цей обслуговую не я. Зачекайте, доки прийде мій колега.

224. — Докторе, біда, я захворів на рак!

— Але з чого ви взяли?

— Заглянув у «Медичну енциклопедію» і прочитав, що...

— Там же сказано, що хворий на рак спочатку нічого такого не відчуває!

— Тому й біда! Я теж нічого такого не відчуваю.

225. Папуга, зоставшись удома сам, негаразд почувався і вирішив потелефонувати ветеринару. Взяв слухавку, набрав дзьобом номер і почув:

— Так, слухаю!

— Я хочу поговорити з доктором.

— Доктора немає вдома.

— А хто зі мною говорить?

— Його папуга.

226. — А що означають ці скорочення в історіях хвороби? — питає лікар-практикант.

— Ми вирішили берегти нерви пацієнтів, тому зашифрували їхні захворювання. І — інфаркт міокарда, ВДК — виразка дванадцятипалої кишки...

— А ЧЗЩ?

— Чорт зна що.

227. Хворий: — Я не певен, чи знайдуться у вас ліки для моєї хвороби.

Лікар: — Ще б пак! У нашій лікарні стільки ліків, що для деяких поки що й хвороб нема.

228. — Даремне вважаєте мене симулянтом.

— Але ж я такого не казав.

— Не казав, проте я вмію читати чужі думки.

229. — Говорять із пологового будинку. Передайте, будь ласка, главі сім'ї, що дружина йому подарувала трійню.

— О, тільки не тепер, сестро. Він голиться.

280. Медсестра пологового будинку відкрила двері в почекальню і, посміхнувшись, звернулась до одного з присутніх:

— Вітаю! У вас хлопчик!

Другий чоловік, що сидів поруч, люто жбурнув цигарку:

— Де ж порядок, де справедливість? Я ж прийшов раніше!

231. Лікар: — А була у вас уночі лихоманка?

Хворий: — Була.

Лікар: — А зуби цокотіли?

Хворий: — Не знаю, зуби лежали на нічному столику.

232. Під час кіносеансу чути тривожний голос:

— Є в залі доктор?

Один із глядачів миттю схоплюється:

— Я доктор! Що трапилось?

— Слава богу, тепер я можу спокійно дивитися кіно,— сказав той же голос.

233. — Кажуть, геніальність — це хвороба.

— Можливо, але хай це вас не турбує, ваш вигляд цілком здоровий.

234. — Замолоду я хотів стати знаменитим художником,— згадує знаменитий лікар.

— Чому ж ви передумали?

— У живописі,— відповів лікар,— усі помилки на видноті! А в медицині їх ховають разом із хворими.

235. — Гляньте на ту жінку в рожевому платті,— які в неї чудові зуби!

— О, для мене це комплімент.

— Ви її чоловік?

— Я її зубний лікар.

236. Дружина чоловікові-лікарю:

— Тепер, любий, ти повинен забути про свою професію. Ми ж будемо в шанованому товаристві.

— Як же я повинен поводитися?

— Перестань мацати пульс кожному, хто подає тобі руку.

237. Жінка поважилася. Чоловік питає:

— Ну як, більше від норми?

— О ні,— відповіла жінка,— коли вірити таблиці, я просто повинна бути вищою зростом на п'ятнадцять сантиметрів.

238. — Я був уже в двох лікарів,— скаржиться товстун знайомому.— Один порадив більше ходити, інший радить лікуватися на курорті. Що ж робити?

— Ідіть на курорт пішки.

239. Оглянувши перестарілого пацієнта, лікар каже:

— Ви здорові, як дуб. Доживете до дев'яносто літ.

— Але ж мені дев'яносто! — злякано вигукнув старий.

— От бачите, а я що казав.