Добридень, сусіде! Сміховинки

294. — І що то у вас за хвороба? Важко визначити. Мабуть, це внаслідок алкоголю.

— Гаразд, докторе. Я прийду, коли будете тверезим.

295. Пацієнтка до лікаря:

— Боюся, докторе, що діагнозу так ви не поставите. Ви прослухуєте пульс, простукуєте груди, а ні разу не спитали, як я себе почуваю.

— Як ви себе почуваєте?

— Ой, краще не питайте!

296. Одна молода вельми приваблива пацієнтка скаржиться невропатологу на поганий апетит, безсоння, головні болі.

— Ви потребуєте спокійного, врівноваженого життя,— каже лікар.— Виходьте заміж.

— Але я заміжня.

— Тоді розлучіться з чоловіком.

297. — Ця травма — результат автомобільної катастрофи?

— Так, докторе.

— Мабуть, надто швидко їздите?

— Ні, надто повільно ходжу.

298. Молодий лікар, син відомого професора, до батька:

— Уяви собі, я вилікував жінку, що була твоєю пацієнткою десять літ.

— Вона того заслужила. Адже здобув ти освіту на її гроші.

299. — Ви багато палите.

— І що за біда?

— Куріння вкорочує життя.

— Дурниці! Древні греки не палили, а всі до одного вимерли.

300. — Сестро, як там серце нашого нового пацієнта?

— Чудово, докторе!

— Звідки ви це знаєте?

— Тільки що він попросив моєї руки.

301. Лікар: — Не відкривайте так широко рота!

Хворий: — Ви ж сказали, що введете щипці всередину.

Лікар: — Але сам я залишуся тут.

302. Одного довгожителя спитали, як йому вдалося так довго зберегти здоров'я і бадьорість.

— Дуже просто,— відповів старий.— Я їв тільки тоді, коли був голоден, і пив, коли мене мучила спрага.

303. — Коли пізно вночі пишу вірші, то вже до ранку не можу спати, докторе.

— А ви спробуйте прочитати, що написали.

304. Поет звернувся до лікаря з питанням, чи доживе він до сімдесяти років.

— А скільки вам тепер? — питає лікар,

— Сорок два.

— П'єте?

— Ні.

— Курите?

— Ні.

— Жінок любите?

— Ні.

— У карти граєте?

— Ні.

— Чоловіче, то для чого, власне, потрібна вам ота сімдесятка?!

305. — Докторе, чому саме ви обрали ту галузь медицини, що охоплює шкірні хвороби?

— Мій вибір спонукали три фактори: мої пацієнти ніколи не піднімають мене з постелі вночі, ніколи не вмирають і ніколи не видужують.

306. — Каву п'єте?

— П'ю, докторе.

— Чи ви того не знаєте, що кава — повільнодіюча отрута?

— Знаю, докторе, але вона діє дуже повільно. Мені, наприклад, уже вісімдесят років.

307. — Два-три дні посидьте вдома і добре відпочиньте.

— Це неможливо, докторе.

— Чому?

— У мене нові модні меблі.

308. Чоловік: — Нарешті я позбувся ревматизму!

Дружина: — І що в цьому приємного? Хто ж тепер буде передбачати погоду?

309. До головлікаря однієї з лікарень приходить дівчина.

— Я хочу працювати у вас медсестрою.

— Маєте медичну освіту?

— Ще й яку! Один мій брат — футболіст, другий — боксер, сестра — гімнастка, батько — важкоатлет, мати водить мотоцикла.

310. Лікар до пацієнта:

— Якщо ви хочете довго прожити, кожного разу, коли відчуєте потяг до чарки, з'їжте яблуко.

— Що ви, докторе! Стільки яблук я не подужаю.

311. — Як почуваєтесь?

— Погано, докторе. Тепер навіть ті страви, що ви мені заборонили, їм без задоволення.

312. — Коли моя дружина була вагітною, читала «Три мушкетери». Видно, тому й народила трійню.

— Дякуй богу, що не «Сорок розбійників» читала.

313. Жінка біля постелі хворого чоловіка:

— Скажіть, докторе, є надія?

— Як вам сказати... А ви на що сподіваєтесь?

314. Моя дружина хоче схуднути і тепер весь час їздить верхи.

— І який результат?

— Кінь утратив у вазі десять кілограмів.

315. — Сусід ударив мене лопатою по голові,— скаржиться лікареві пацієнт.

Лікар оглянув йому голову і знизав плечима:

— Немає жодних слідів.

— Нема слідів?! — обурився відвідувач.— Я прошу глянути на лопату, якою він мене вдарив.