Добридень, сусіде! Сміховинки

316. Пацієнт до лікаря:

— П'ять років тому я був у вас зі своїм ревматизмом. Тоді ви порадили уникати сирості. Весь час я жив за вашою порадою і видужав.

— Що ж, я радий за вас. Чим можу служити тепер?

— Я прийшов подякувати і спитати, чи можу нарешті прийняти ванну.

317. — Після менінгіту людина конче або вмирає, або лишається ідіотом.

— Не може бути!

— Я точно знаю, в самого був менінгіт,

318. Завідуючий аптекою вводить у курс справи молоду помічницю:

— А з цієї пляшки ми наливаємо, коли рецепт зовсім нерозбірливий.

319. Хворий скаржиться приятелеві, що його навідав:

— Шлунок мій нічого не приймає. Я до краю виснажений. В очах темніє. Мене нудить. Голова наморочиться. Коліна тремтять. Ночами не можу спати. Я весь — як у полум'ї. Так і скажи моїм друзям, котрі спитають про мене.

— Даруй,— відповів приятель,— але я не в змозі все, що ти сказав, запам'ятати. Всім, хто спитає про тебе, я скажу просто: «Він умер»,

320. — Хворий, скажіть «А»!

— Ви мене образили, докторе. В мене вища освіта.

321. В операційній довго намагалися приспати пацієнта. Нічого не вийшло. Він раптом устає і заявляє:

— Даремні потуги. Все одно без телевізора не засну..

322. — Заспокойтеся, будь ласка, не давайте волі нервам, ми зробимо можливе й неможливе, тільки б ви одужали. Усі в лікарні тільки й просять бога, аби ви чимшвидше виписались.

323. Один хлопець так пізно просипався вранці, що кожного разу спізнювався на роботу. Пішов до лікаря. Той приписав якісь ліки і пообіцяв, що вони швидко подіють. Увечері хлопець прийняв їх, ліг спати, а коли пробудився, побачив, що будильник задзвонить не скоро. На роботі відшукав начальника і хвалиться:

— Чудові ліки! Я спав, як убитий, і прийшов на роботу раніше за всіх.

— Вітаю! — на те начальник.— Але де ти був цілий день учора?

324. Лікар до хворого:

— Той порошок, що я вам приписав, приймайте за п'ятнадцять хвилин до початку головного болю.

325. Хворий на операційному столі до хірурга:

— Можете, докторе, зняти маску, я і так вас упізнав.

326. — Докторе, на щоці в мене величезна родимка. Всі дівчата мене уникають, говорять, що я таврований. Не можна б її зняти?

— Можна, але тільки з головою.

327. — Просто не знаю, докторе, що робити. Один лікар заборонив мені їсти м'ясо, другий — крупи, а третій — овочі.

— Може, вони мають на те причину, але я не рекомендував би вам молочні продукти.

328. Лікар: — Можу запевнити, що зі своєю хворобою ви проживете вісімдесят років.

Пацієнт: — Невже стан мого здоров'я так погіршився? Торік ви сказали, що можу прожити сто років.

— Це правда. Але торік я був на рік молодший.

329. Захворіли чоловік і жінка. їхні знайомі питають лікаря:

— Що ви думаєте про їхній стан?

— Боюся, що обоє повдовіють,— відповів лікар.

330. — П'ять склерозів, будь ласка, із заварним кремом.

— Таких тістечок немає.

— Але ж я вчора купував у вас три склерози.

— А я повторюю — таких тістечок немає. Згадайте правильну назву.

— Згадайте, згадайте... З моїм еклером спробуйте щось згадати.

331. — Не стрибайте, доки підвода не зупиниться.

— Я спішу до лікарні.

— Тоді — будь ласка!

332. Лікар: — Вам приписано тепло вкритися й лежати, а ви цілий день вештаєтеся по магазинах.

Пацієнт: — Шукаю покривало.

333. — Зуби в одного болять, а прийшла ціла бригада.

— Хочемо послухати, як Петро буде кричати. Він вважає себе найхоробрішим у бригаді.

334. — Раніше мій чоловік був цілком здоровий, а відколи грає в карти, скаржиться то на серце, то на печінку.

— Невже ви думаєте, що це від карт?

— Ні, але він грає в карти з лікарем та аптекарем.

335. — Моя люба, лікар сказав, що завтра можеш вставати з постелі. Встанеш?

— Встану, якщо ти згоден купити мені ту матерію, через яку я захворіла.

336. — Докторе, що робити, я геть розтовстівся.