Добридень, сусіде! Сміховинки

— Займіться гімнастикою.

— Таж я кожен день пішки йду на роботу і з роботи.

— А ви спробуйте проїхатись трамваєм.

337. Пацієнтка: — Скажіть, а то правда, що сон на свіжому повітрі виліковує від безсоння?

Лікар: — Цілковита правда. Більше того, сон у приміщенні дає такий же результат.

338. — Ти, бачу, не зустрічаєшся з тим молодим лікарем?

— Ні, я змушена зустрічатися з одним фармацевтом.

— З фармацевтом? Ти ж казала, що любиш лікаря?

— Люблю, але він виїхав, а без фармацевта я не годна розшифрувати його листів.

339. — Важко вам поставити якийсь діагноз.

— А я сподівався, докторе, що на два-три дні ви все-таки звільните мене від роботи.

— Вас?! Такого здоровила! Та ви збожеволіли?

— Гаразд, ставте вже хоч цей діагноз.

340. Професор: — Поясніть, чому для грудної дитини материнське молоко ліпше від коров'ячого?

Студент довго роздумував, раптом засяяв і переможним голосом заявив:

— По-перше, воно чистіше, по-друге, воно свіжіше, по-третє, кішка не може ним поласувати, а по-четверте, грудна дитина може взяти його з собою на прогулянку.

341.— Іне така вже погана справа шлюб!

— Зовсім ні. Тільки перші двадцять-тридцять років важкі, а потім чоловік звикає.

342.— Вуйку, ви давно одружені?

— Та жона каже, що п'ятнадцять років, а мені здається, що вже років з п'ятдесят.

343. У корчмі сидить батько. Вже напідпитку. Приходить син.

— Няньку, просили мамка, аби-сьте йшли додому.

— Зараз, Юрчику, зараз... На лишень, спробуй...

Син пригубив горілку й скривився:

— Йой, яке гірке!

— Но, видиш! А ви з мамою думаєте, що в мене солодке життя!

344. Вона: — Я мусила бути дурна, що віддалася за тебе, п'янице!

Він: — Видиш, дурний завше має щастя.

345. Сварився один чоловік на свою жінку: хата неметена, посуд непомитий, ліжко незастелене.

А жінка йому каже:

— Зроби все сам!

Чоловік на це:

— Йой, та ти знаєш, що мені ніколи — то хрестини, то весілля, то ще якась нагода випити трапиться...

— А ти не йди,— радить жінка.

— Не піду раз, то більше й запрошувати не будуть.

346.— Хто це тобі так подряпав обличчя?

— А ти що — хіба неодружений?

— Одружений.

— То чому ставиш такі дурні запитання?

347.— Бажала б тобі, щоб ти після моєї смерті, як оженишся, мав за жінку сестру самого сатани!

— Но, будь спокійна! Дві сестри одну за одною я не буду брати!

348. Жінка: — Ти мене не любиш і ніколи не любив. Я присягнуся, що після моєї смерті через кілька місяців оженишся на другій.

Чоловік: — Не треба присягатися, я тобі й так вірю.

349.— Скажи, чоловіче, що б ти зробив, якби я упала в річку?

— Побіг би в сусіднє село за допомогою.

— Але ж це село далеко!

— Для тебе, кохана дружино, я ще й далі побіг би.

350. Пані до нового чоловіка:

— Ти ніколи не зробиш для мене те, що зробив мій перший ґазда!

— Ну... А що, ж він зробив для тебе?

— Умер за два тижні після шлюбу й залишив мені десять тисяч крон.

351. — Куди ти поспішаєш, друже?

— Додому! Бо мушу зварити обід.

— Дружина на роботі?

— Ні.

— Хвора?

— Ні! Голодна!

352. — Куме! Моя жінка як залатає ногавиці, то навіть непомітно...

— Моя теж, куме! Як випрасує мені сорочку, теж непомітно.

353. Зять проводжає тещу. Замовив таксі й просить водія:

— Прошу вас, поспішіть, аби теща на поїзд не спізнилася.

— Будьте спокійні, не спізниться! — обіцяє водій.— Так буду їхати, ніби свою везу.

354. Лежить тяжкохворий чоловік, а жінка йому говорить:

— Не знаю, чоловіче, що з тобою буде. Може, помиришся з гнівниками?

— Коли так думаєш, жоно, то йди до моєї тітки й скажи, що все їй прощаю.

— Тітка перед тобою винна?

— Винна. Вибрала тя мені за жінку.

355. — Чув, що твоя дружина небезпечно хвора. То правда?