Добридень, сусіде! Сміховинки

— Що хвора, то хвора, але небезпечна вона лиш тоді, коли здорова!

356. — Ви, жіночко, справді хочете розвестися?

— Хочу.

— А ви, чоловіче, теж?

— Так.

— Дивно,—каже суддя.— Чого ж тоді ви обоє твердите, що ніколи між вами не було згоди?

357. Чоловік розлучається з жінкою. Суддя запитує:

— У чому причина, розкажіть...

— Причина в тому,— пояснює жінка,— що він у мене дурний, як пень.

— Хіба ви не знали про це тоді, коли одружувались?

— Не знала.

— Бреше! Вона знала! — вигукнув чоловік.

358. — Скажіть, товаришу адвокат, чи дурість є мотивом для розлуки?

— Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна?

— Ні! Я дурний, що на ній оженився!

359. На одного чоловіка напав грабіжник. Чоловік просить:

— Будьте милосердні! Не забирайте гаманця, моя жінка страшенно не любить, коли я повертаюся без грошей.

— Моя жінка теж,— відповів грабіжник, ховаючи відібраного гаманця.

360. Дружина засудженого на п'ять років тюрми звертається до адвоката:

— Не могли б ви передати моєму чоловікові цього листа?

— А що це дає?

— Я повертаю йому свободу.

361. У міліцію вбігає захеканий чоловік.

— Прошу мене чим скоріше посадити.

— Що ви вчинили?

— Я вдарив дружину.

— І що, вбили на місці?

— Ні, але вона женеться за мною, через хвилинку тут буде.

362. Рано-вранці через вікно в будинок влазить чоловік. Це помітив міліціонер.

— Що ви тут робите, громадянине?

— Повертаюся додому.

— А чому через вікно?

— У дверях стоїть дружина.

363. Розхристаний, забинтований з ніг до голови чоловік скаржиться:

— Просто життя від неї нема, громадянине суддя. Десять років, з першого дня, як ми одружилися, кидає в мене будь-чим, що тільки потрапить під руку.

— І чому ви не розлучилися відразу, а спохопилися через десять років?

— Річ у тім, що спочатку це виходило в неї погано. А тепер влучає все частіше.

364. — Скажіть, свідок, ви одружений?

— Ні, громадянине суддя. Я тільки виглядаю так.

365. Підсудний: — Смію нагадати, громадянине суддя, що я торік мав честь врятувати вашу дружину, коли вона тонула.

Суддя: — Ще які злочини на вашій совісті?

366. Жінка жаліється адвокатові на ненависного чоловіка.

— То розведіться! — говорить адвокат.

— О, ні! — вигукує жінка.— Я страждала через нього двадцять років, а тепер ви пропонуєте мені його ощасливити.

367. Клієнтка до адвоката:

— Хочу розвестися.

— Які у вас скарги на чоловіка?

— Протягом п'яти літ, відколи ми побралися, озвався до мене тільки три рази.

— Справді небалакучий... А маєте дітей?

— Так, троє.

368. Суддя: — Ви звинувачуєтесь у тому, що б'єте свою жону.

Петро: — Прошу, пана суддю, а ви знаєте мою жону?

Суддя, усміхаючись: — Ні, не знаю.

Петро: — То й не говоріть дурниць!

369. Чоловік забіг у відділення міліції і схвильовано просить:

— Розшукайте мою дружину! Зникла! Ось її фотографія!

Хтось поглянув на фотографію і здивовано спитав:

— Навіщо?

370. Чоловік заявляє про зникнення своєї дружини.

— Давно пропала? — питає черговий офіцер.

— П'ять років тому.

— П'ять років? Довго ж ви збиралися про це заявити.

— Та знаєте, все якось не вірилось.

371. Суддя до жінки, що вимагає розлучення з чоловіком:

— Невже у вашому чоловікові не було нічого привабливого?

— Було,— відповідає жінка,— але воно вже витрачене.

372. — Заміжня? — спитав суддя жінку-свідка. Та зітхнула.

— Незаміжня,— продиктував суддя секретареві.

— Жонатий? — спитав чоловіка-свідка. Той зітхнув.

— Жонатий,— продиктував суддя.

373. — Ви стверджуєте, свідок, що вони жили як чоловік і жінка.

— О ні, набагато краще.

374. — Що ти вирізаєш із газети?

— Статтю про чоловіка, який домігся розлучення із дружиною лише на тій підставі, що вона нишпорила в його кишенях.

— І що зробиш із вирізкою?

— Покладу собі в кишеню.