Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

Ксенофонт у «Лаконській поліції» (II, 6) розповідає, що спартанські юнаки навчалися крадіжкам для того, щоб вони не надто страждали під час голоду. Юнаків, спійманих на гарячому, карали.

Хірісоф вказує тут на жадібність афінських урядовців.

Короткий кривий меч, яким були озброєні спартанські гопліти.

Згадуване багатьма античними авторами плем’я скіфінів мешкало в гірській місцевості на південь від Трапезунта.

Місцерозташування цього міста не визначено. За припущеннями вчених, воно було в Байбуртському котловані, де зливається багато дрібних річок.

Оскільки Ксенофонт не називає імені ворожого скіфінам племені, через землі яких повів еллінів провідник з Гімніади, то можна лише припускати, що це також були скіфіни, які ворогували зі скіфінами Гімніади.

Розташування гори не визначено. Очевидно шлях еллінів від Гімніади (землями скіфінів, макронів і колхів) пролягав через Північно-Анатолійські гори, до перевалу Зігана.

Плем'я макронів згадується багатьма стародавніми авторами. Вони мешкали, мабуть, на південний схід від колхів. Епізод з грецьким воїном, який упізнав свою батьківщину у країні макронів, яскраво характеризує рабовласницьке суспільство.

Племена колхів, від яких дістала свою назву південно-західна частина Закавказзя (Колхіда), поширювалися, як видно із розповіді Ксенофонта, значно далі на захід, аніж у пізніші сторіччя античності, займаючи південне узбережжя Чорного моря до Трапезунта і навіть на 100 км далі на захід.

Про мед, який володіє дурманними властивостями, згадує багато стародавніх авторів (Страбон, Полібій та ін.).

Трапезунт — одна з найдавніших грецьких колоній південного берега Чорного моря, яка знаходилася на місці сучасного міста з тією ж назвою. Згідно з грецькою традицією, Трапезунт був заснований колонією Мілета Сінопою (див. прим. 218) у середині 8 ст.

Шкіра жертовних тварин часто слугувала у греків призом на змаганнях.

Панкратій — змагання з бігу і кулачного бою.

Одіссей повернувся до свого рідного острова Ітаки на кораблі феаків, де йому було влаштовано зручне ложе. Під час глибокого сну він не прокинувся й тоді, коли феаки перенесли його на берег (Одіссея, XIII. 75-125).

Анаксібій — наварх, тобто командувач спартанським флотом у 401-400 рр. У 400 р. він був замінений, а в 389 р. відряджений гар мостом в Абідос (див. прим. 220). У 388 р. він поліг у бою.

Пентеконтера — п’ятдесятивесельний корабель. Періек — буквально «мешканець околоці». Так називалися неповноправні громадяни спартанської держави, які користувалися особистою свободою і правом на земельну власність, але були позбавлені політичних прав.

Дрили, ймовірно, — споріднене з колхами плем'я, яке проживало в горах поблизу Трапезунту.

Дорифори — списоносці.

Керасунт — колонія Сінопи, на захід від Трапезунта.

Десятина — поширений у греків вид пожертвувань на користь богів: десята частина прибутку, який отримувався від якоїсь справи, від доходів і воєнної здобичі.

Наступні параграфи «Анабазиса» містять у собі другий автобіографійний екскурс Ксенофонта.

Афіни, подібно до багатьох інших міст Греції, мали свою скарбницю у дельфійському святилищі.

Після повернення з походу Ксенофонт з рештками найманців Кіра влився у склад спартанських військ, які воювали в Малій Азії. З 396 по 394 рр. спартанськими військами в Малій Азії командував спартанський цар Агесілай, і Ксенофонт став його другом і помічником.

Неокор — наглядач храму.

За службу в спартанському війську Ксенофонтові був ухвалений вирок в Афінах на вічне вигнання з конфіскацією майна. У середині 80-х років 4 ст. Ксенофонт оселився в наданому йому лакедемонцями маєтку Скіллунті поблизу Олімпії, де жив до 370 р., займаючись сільським господарством, полюванням та літературою. У цей період він і написав «Анабазис».

В Олімпії, де знаходився знаменитий храм Зевса, кожні чотири роки відбувалися всееллінські свята і змагання; сюди сходилися глядачі і подорожні з усієї Еллади.