У релігійному культі греків жертвоприношення відігравали важливе значення і на війні, як правило, не приймали жодних рішень без подібного обряду. Оскільки ворожіння за нутрощами тварин було складною справою, то зазвичай воно доручалося ученим жерцям-ворожбитам. У разі несприятливого знаку жертви, такі жертвоприношення, як правило, повторювалися доти, доки не з’являлися хороші знаки.
Культ Зевса-Рятівника був поширений у всій Елладі. Цей бог часто прикликався греками перед початком битви.
Прийнятий у греків бойовий лад шикування війська — фаланга. Воно являло собою зімкнутий, безперервний стрій гоплітів.
Перська піхота не мала захисного обладунку, крім легкого, обтягнутого шкірою, щита. Її озброєння не годилося для рукопашного бою з надітими в шоломи, панцири і поножі еллінським гоплітами.
В останньому розділі «Кіропедії» (8, 8, 24 і наст.) розповідається про занепад військової справи у персів за часів Ксенофонта, зокрема і про серпоносні колісниці, які втратили своє колишнє значення.
Греки боялися паніки, яка могла виникнути на змаганнях колісниць на гіпподромах внаслідок полохливості коней. Тому на гіпподромах Еллади існував спеціальний вівтар, присвячений якомусь місцевому героєві, котрий, за віруваннями греків, володів силою наводити страх на коней. На цих вівтарях візничі перед змаганнями приносили жертви умилостивлення.
Про цей спосіб прирікання на смерть через доторк до поясу обвинуваченого згадується і в Геродота (1,137), щоправда в ідеалізованому світлі, і в Діодора (8, 30).
Співтрапезниками називалися ті чиновники і придворні перського царя, які одного разу брали участь у застіллі в палаці за кошти царя. Тут маємо приклад наслідування Кіром придворних звичаїв царя.
Лікар Ктесій — грек, уродженець м. Кніда. Ктесій 17 років (з 414 по 398 рр.) провів при дворі перського царя і написав історію Сходу.
У цьому (9-му) розділі першої книги, і в іншому своєму творі «Кіропедія» (Виховання Кіра) Ксенофонт виводить образ зразкового правителя держави, такого, яким він мав відповідати уявленням самих персів.
Про виховання синів знатних персів Ксенофонт докладно розповідає у своєму творі «Кіропедія».
Полювання було не лише улюбленим заняттям перських вельмож, але на нього дивилися як на вправляння у воїнській звитязі і підготовку до воїнських подвигів.
Іонійські міста — грецькі міста Іонії, що в центральній частині західного узбережжя Малої Азії, які знаходилися під владою Персії.
Підношення подарунків цареві і перським можновладцям було обов’язковим для всіх осіб, які підтримували з ними стосунки, а також для підвладних міст й областей.
Справжнє ім’я уродженки Фокеї — Мільто. Вона стала наложницею Артаксеркса.
Царський штандарт згадується Ксенофонтом у Кіропедії (7,1,4): «Золотий орел, піднятий на довгий спис».
Демарат — спартанський цар. Він був позбавлений звання як незаконний син царя Аристона, утік до перського царя Дарія І і брав участь у поході Ксеркса на Грецію.
Про грека Фаліна, який користувався довірою Тіссаферна, відомо, що він був родом із Закінфа — острова біля західного узбережжя Греції.
Декотрі вчені гадають, ніби під іменем Феопомпа Ксенофонт вивів самого себе, проте навряд чи це припущення слушне, бо воно не узгоджується з фразою «Анабасіса» (II, 1,14): «Інші ж стратеги, кажуть, виступали», з чого випливає, що Ксенофонт розповідає про ці переговори з чужих слів.
Під час царювання Дарія II у Єгипті відбулося повстання, яке призвело до цілковитого відпаду країни від Персії і відновлення влади фараонів. Спроби Артаксеркса II Мнемона знову підкорити собі Єгипет зазнали невдачі.
Тигр — одна з найбільших річок Передньої Азії, бере свій початок у західній Вірменії, протікає на південь майже паралельно Євфрату, утворюючи разом з цією річкою так зване Дворіччя чи, грецькою, Месопотамію, впадає у Перську затоку.
Бики, кабани і барани зазвичай заколювалися греками під час промовляння найсвященніших клятв.
Мова йде про початок відступу греків з-під Кунакси. Перейшовши через Тигр по мосту на шляху з Вавілона в Сузи, військо вирушило на північ уздовж східного берега Тигра.
Читать дальше