Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

/1/ У Дарія і Парісатіди було двоє синів: старший Артаксеркс і молодший Кір [2] Дарій II Нот, цар Персії з 423 по 405 рр. до н. е. (тут і далі хронологія — до н. е.). Парісатіда — сестра і дружина Дарія II. . Коли Дарій занедужав [3] Дарій перебував тоді у Мідії (Передня Азія), де він придушував повстання племені кадусіїв (404 р.). і відчув близьку смерть, то зажадав, аби обидва сини були поруч. /2/ Старший син саме в той час перебував біля нього, а Кіра було викликано з провінції, де той з волі царя був сатрапом [4] Сатрап — намісник, правитель області у Перському царстві. та стратегом над військами, які проводили свій збір на Кастольській рівнині [5] Кастола — долина біля річки Термоса в Лідії (західна частина Малої Азії). . Відтак Кір вирушає разом із Тіссаферном [6] Тіссаферн, син Гідарна — один з визначних державних діячів Персії наприкінці 5 і початку 6 ст. до н. е. У 395 р. після невдалої битви з еллінами він впав у неласку Артаксеркса і, заманутий у пастку, був ув’язнений і потім страчений за наказом царя. , якого він мав за друга, та із 300 еллінських гоплітів [7] Гопліти — важкоозброєна піхота, основна сила еллінського війська. Озброєння гоплітів складалося з мідного панцира, шолома, поножів, великого щита, довгого важкого списа і короткого меча. під командуванням парасійця Ксенія. /З/ Щойно Дарій помер, як царський трон посів Артаксеркс, а тим часом Тіссаферн звів наклеп на Кіра перед братом, буцімто той зловмишляє супроти нього. Цар повірив цьому й ув’язнив Кіра з наміром скарати на горло, однак на вимогу матері відіслав його назад у підвладну йому сатрапію [8] Плутарх (Порівняльні Життєписи, Артаксеркс, 2,3) передає ще одну версію цієї події. Згідно з розповіддю, Кір готував замах на життя Артаксеркса в Пасаргадах, під час церемонії коронації на царство, але був виданий братові своїм колишнім вихователем-жерцем і Тіссаферном. Матір врятувала Кіра від страти. .

/4/ А Кір, зазнавши небезпеки та ганьби, як тільки повернувся у свою область, порішив надалі не потрапляти в руки брата, ба більше, докласти зусиль, щоб відібрати в нього престол, до того ж і матір Парісатіда сприяла таким намірам, виявляючи до Кіра більше прихильності, аніж до царя Артаксеркса. /5/ З усіма, хто приходив до Кіра з царевого оточення, він поводився таким чином, що, повертаючись, ці люди виявляли до нього більшу приязнь, аніж до царя. Піклувався Кір і про варварів [9] Греки називали варварами усі негрецькі племена. Цей термін не мав у давнину того презирливого відтінку, якого він набув згодом. у сатрапи, маючи на меті створити боєздатне та віддане військо.

/6/ А воїнів-еллінів він збирав у глибокій таємниці, з метою зненацька напасти на царя [10] Під титулом царя, без назви країни, греки мали на увазі царя Персії — наймогутнішого володаря на Сході. Персія була першою державою, яка об’єднала під своєю владою увесь Близький Схід. . Загони ж найманців Кір створював так. Кожному командирові залоги він звелів вербувати для всіх міських гарнізонів якомога досвідченіших пелопоннесців на тій підставі, нібито Тіссаферн збирається напасти на міста. Адже саме в той час усі іонійські міста [11] Іонійські міста — грецькі міста Іонії, що в центральній частині західного узбережжя Малої Азії, які знаходилися під владою Персії. , крім Мілета, передані раніше під владу Тіссаферна, перейшли на бік Кіра. /7/ В самому ж Мілеті Тіссаферн, передбачивши подібні наміри перейти на бік Кіра, одних заколотників стратив, інших вигнав з міста. Кір, своєю чергою, прийняв вигнанців під свій захист, зібрав військо й узяв в облогу Мілет з моря й суходолу, намагаючись повернути назад вигнанців. І це стало ще одним приводом для того, аби збирати бойові сили. /8/ Відряджаючи ж гінців до царя, Кір вимагав, аби той як брат, віддав міста йому, вважаючи, що управлятиме надійніше, аніж Тіссаферн, до того ж і матір схвалювала цю думку. Тож цар не вбачав у цьому якогось підступу, гадаючи, що Кір віддає кошти на війну з Тіссаферном, і зовсім не журячись із їхніх чвар, тим більше Кір ретельно надсилав належну данину з міст [12] Грецькі міста західного узбережжя Малої Азії з часів Дарія І платили перському цареві визначену данину (див. Геродот, VI, 42). , якими раніше володів Тіссаферн.