Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

/21/ Звідти він намагався вторгтися у Кілікію [37] Кір увійшов у Кілікію через так звану «Кілікійську браму», — єдиний зручний для проходу шлях через Тавр. Про цей шлях розповідь у Діодора (14,20). . Туди вела проїжджа дорога, дуже крута і непрохідна для війська у разі вчинення опору з чийогось боку. А за чутками, Сіеннесій перебував у горах й охороняв прохід до країни; тому Кір цілий день залишався на рівнині. Наступного дня прибув вісник, який повідомив, що Сіеннесій покинув вершини, коли дізнався, що військо Менона вже опинилося в Кілікії, по той бік гір, а також через те, що з Іонії в Кілікію прямує Тамос з трієрами лакедемонців [38] Трієра — корабель з трьома рядами веслярів. і самого Кіра. /22/ Отже, Кір вийшов у гори без жодних перешкод і зустрічав на шляху намети в тому місці, де раніше чатували кілікійці. Звідти Кір спустився у розлогу й мальовничу долину, добре зрошену і засаджену всілякими деревами та виноградом; рівнина рясніла кунжутом, гречкою, просом, пшеницею і ячменем. Звідусіль вона оточена від моря до моря крутими і високими горами. /23/ Спустившись з гір, Кір пройшов долиною 25 парасангів у чотири переходи і прибув до Тарса — великого і велелюдного міста Кілікії, де знаходяться палаци царя Сіеннесія. Посередині міста протікає річка Кідн, завширшки в 2 плетри. /24/ Мешканці цього міста, крім торгівців і жителів приморських міст Сол та Ісс [39] Ісси — приморське місто в Клікії, поблизу кордону Сирії. Відоме перемогою, здобутою в цих місцях Олександром Македонським над персами (333 р.). , пішли разом із Сіеннесієм і поховалися в укріпленій природою гірській місцевості.

/25/ Епіакса ж, дружина Сіеннесія, прибула в Tape на 5 днів раніше Кіра. Але під час переходу через гори в долину загинуло два лохи Менона [40] Лох — тактична одиниця у грецькому війську, яка відповідає сучасній роті. Чисельність лоха не була постійною, але здебільшого становило до 100 чоловік. . Одні розповідали, ніби їх порубали кілікійці під час якогось грабежу, інші ж запевняли, що вони відстали від своїх і не змогли знайти ані товаришів, ані шляху, і, зрештою, заблукали і загинули. /26/ Загалом цей загін складався із 100 гоплітів. Решта солдатів, прийшовши до Тарса, розлючена загибеллю товаришів, пограбувала місто і палаци, що знаходилися в ньому. Коли Кір прибув до міста, він викликав Сіеннесія до себе. Той відмовлявся, кажучи, що й раніше ніколи не давався в руки дужчого, а нині й поготів, але потім дружина вмовила, і він отримав запоруку у вірності [41] Запорукою вірності могли бути клятви, скріплені потискуванням правої руки, узливаннями й жертвоприношеннями, обмін заручниками тощо. .

/27/ Відтак, під час зустрічі Сіеннесій дав Кірові багато грошей для найманців, натомість отримав від Кіра коштовні дарунки: золоту вуздечку, золоте намисто, браслет, золоту акінаку, перське вбрання. А ще Кір обіцяв не плюндрувати його країни; а тих людей, які були вже відведені в рабство, він обіцяв, у разі, коли вони знайдуться, повернути назад [42] Діодор (14, 20) інакше, ніж Ксенофонт, описує поведінку царя Кілікії Сіеннесія. Згідно з його розповіддю, той вів подвійну політику: з одного боку, не маючи змоги вчинити опір Кірові, Сіеннесій відрядив одного із своїх синів разом з Кіром у похід супроти Артаксеркса, давши йому воїнський загін. А водночас таємно послав другого сина до перського царя, щоб надати йому необхідні відомості про Кіра і його військо. Акінака — короткий перський меч. .

/1/ У Тарсі Кір і його військо пробули 20 днів. Солдати відмовлялися йти далі; адже вони вже підозрювали, що йдуть на царя. А наймалися — вони так і казали — не з цією метою. Спершу Клеарх став примушувати своїх солдатів іти вперед та, як тільки він рушив з обозами, вони мало не вбили його камінням. /2/ Побачивши, що вдаватися до сили даремно, Клеарх скликав солдатів на зібрання. Спершу він довго стояв і плакав, а солдати дивились, пантеличились і мовчали. /З/ А тоді він сказав приблизно таке: «Солдати, не дивуйтеся з того, що я опинився у такому становищі. Адже Кір виявив до мене знаки гостинності, вшанував мене, вигнанця, і дав десять тисяч дариків. Грошей я не сховав, не згайнував, а, між іншим, витрачав тільки на вас. /4/ Спочатку я воював з фракійцями і ми з вами допомагали Елладі, вигнавши фракійців із Херсонеса, бо ж вони хотіли відібрати землю у тамтешніх еллінів. Коли ж Кір покликав мене, я вирушив у дорогу з вами, аби віддячити йому за добродійство. /5/ Оскільки ж ви не хочете іти з ним у похід, то я змушений або зрадити вас і скористатися дружбою Кіра або, обманувши його, зостатися з вами. Я не відаю, зрештою, чи вчиню слушно, але буду з вами і чинитиму вашу волю. Тоді ніхто не дорікатиме, мовляв, я припровадив еллінів до варварів, зрадив еллінів і звабився на дружбу з варварами. /6/ Навпаки, якщо не хочете послухатись мене, я тоді піду з вами і чинитиму вашу волю. Бо ж ви для мене і батьківщина, і друзі, і спільники, з вами скрізь мене матимуть за людину, без вас я не здужаю ані допомогти друзям, ані оборонитись від ворога. Тож знайте, я буду з вами, куди б ви не пішли».