Роберт Колбі - Роберт Колбі. Десята частина мільйона [Оповідання]

– Розумію, – повільно промовила Пола.

Якусь хвилину юна сиділа схиливши голову, наче прикута до лави людина, яка почула

віддалене цокання годинникової бомби.

– Що ж, я... мушу сказати, що мені є над чим подумати, чи не так, Волтере?

Три дні Пола мучилася, не знаючи, яке прийняти рішення. Надвечір четвертого дня, коли увесь

персонал пішов додому, вони зачинились у кабінеті Волтера і почали обговорювати деталі

плану.

Волтер повідомив, що лайнер вирушить у круїз із Нью-Йорка через два тижні, у суботу вранці.

Корабель робитиме зупинки в Порт-Еверґлейдс, Нассау, на Ямайці, Пуерто-Ріко і Вірґінських

островах. Десь по дорозі, коли випаде сприятлива нагода, Волтер спихне Ларрі з корми

лайнера. Це має бути опісля півночі, коли більшість пасажирів спатиме або розважатиметься і

на кормі нікого не буде.

Ларрі треба побільше накачати, так щоб його добряче розвезло за столом і на танцмайданчику.

Пола підсипле потрійну дозу Мікі Фінна в останній келих Ларрі, а потім виведе його на корму

начебто для того, щоб він потверезішав на свіжому повітрі.

Коли Волтер скине Ларрі за борт, той буде не просто п’яний, а геть непритомний. У такому стані

він потоне у глибоких водах Атлантики. Волтер повернеться до своєї каюти, а Пола зачекає

добрих півгодини, а потім зчинить лемент через те, що її чоловік випав за борт. При швидкості

лайнера вісімнадцять вузлів Ларрі на той час буде за дев’ять миль позаду, і, хто знає, на якій

глибині під товщею води?

– Почнеться розслідування, – провадив Волтер, – і тобі доведеться давати свідчення. Буде не до

жартів. Можуть і мене викликати. Але невдовзі після розслідування ми зможемо узяти шлюб.

– А коли ми візьмемо шлюб, чи не виникне у них підозри? – запитала Пола.

– Нехай підозрюють, – відповів Волтер. – Це вже не матиме ніякого значення. Якби у них був

свідок, вони б ухопитись за нього. А без свідка у них проти нас немає нічого.

– Стосовно ста тисяч, – повела далі Пола, у якої на думці буж переважно гроші, – ти пізніше не

передумаєш, любий?

Волтер поблажливо усміхнувся і поцілував її:

– Сто тисяч – то лише десята частина мільйона. А в мене багато мільйонів. До того ж, ти

знатимеш забагато і я не наважусь поступити з тобою нечесно.

– Справді, – сказала вона, – це так. Але коли усе скінчиться, – провадила Пола улесливим

голосом, – мені доведеться залишитись одній у цьому жахливому приміщенні. Щоб не

викликати підозри, я не бачитимусь з тобою принаймні до кінця розслідування. Тому мені для

підняття настрою знадобляться деякі дрібниці: щось із одягу, кишенькові гроші... ну, ти сам

розумієш, любий...

Волтер кинув на неї погляд, який красномовно промовляв: ти чарівна, але зіпсована дитина. Він

підійшов до столу і витяг чекову книжку; швидко написав щось і простягнув їй чек:

– Ось, можеш покласти на свій рахунок у банку.

Чек був на п’ять тисяч.

– Ти ангел, – протуркотіла вона. – Але мені доведеться приховувати це від Ларрі! Я сховаю чек у

моєму столі, а завтра в обідню перерву депоную його.

На думку Волтера, щоб забезпечити присутність Ларрі під час круїзу, Пола мала сказати йому, що вона повинна їхати. Поїздка мала виглядати як службова, бо містер Ферріс диктуватиме

листи, відправлятиме телеграми стосовно біржових операцій і таке інше. Саме тому містер

Ферріс не вважав пристойним брати Полу в круїз одну, без чоловіка.

„Яка дурниця!“ — подумала Пола, але погодилась з тим, що це хороша ідея. Однак виникла

невелика проблема: Пола сказала, що до відпустки Ларрі ще далеко і йому доведеться узяти

відпустку за власний кошт. Він буде геть розстроєний, змушений піти на такі витрати. Однак

Волтера це лише розвеселило: якби тільки Ларрі знав, як скоро його не цікавитимуть проблеми

грошей! Втім, Пола повинна сказати Ларрі; юна повідомила про його проблеми містера Ферріса

і її бос просив переказати, що відшкодує усі витрати з власної кишені. До відплиття залишилось

майже два тижні, і Пола була у стані напруженого чекання. Вона розуміла: хоч який би

продуманий був план, будь-яка несподіванка може стати на перешкоді. І от настав той

вересневий суботній ранок, коли Пола, наче у страшному сні, підіймається по трапу під руку з

Ларрі, а Волтер рішуче крокує попереду, впевнено взявши на себе виконання плану вбивства,

як це він робить з виконанням будь-якої іншої справи.

Але з самого початку справи пішли кепсько. Між Нассау і Ямайкою вночі, коли Волтер був