Роберт Колбі - Роберт Колбі. Десята частина мільйона [Оповідання]

пустотливими, якби не гострий пронизливий погляд, що аж ніяк не пасував до невинного

вигляду цього чоловіка.

Загалом Ларрі мав добродушно-веселу вдачу, але варто було Полі дати привід для ревнощів, як

одразу ж виявлявся його шалений темперамент. Можна сказати, що вона не давала йому

жодного приводу, однак була з тих жінок, що привертали до себе більшу увагу, аніж матч за

Кубок Девіса.

– На тридцять п’ять більше? – перепитав Ларрі, посипаючи сиром повну тарілку спагеті. – Ну що

ж, це вже краще!

Він міцно стулив губи, підраховуючи загальний прибуток після підвищення платні Полі:

– Якщо так піде далі, то до початку наступного року можна буде зробити перший внесок за наш

майбутній будинок.

– Та-а-ак, – повільно протягла Пола. – Але доведеться зачекати ще довгих шість місяців, – і з

огидою озирнулася навкруги. – Але я не впевнена, що витримаю ще шість місяців у цій конурі.

– Ну чого ти киснеш, кохана. Ми зробимо все, що від нас залежить. – Він кинув на неї

допитливий погляд: – До речі, як ти дістала цю роботу? Я завжди вважав тебе посередньою

друкаркою. Невже у вас провели жеребкування?

Пола звабливо усміхнулась.

– Невже справді так? Я мав би здогадатись.

– Усе було зовсім не так, – спробувала захиститись вона. – Містер Ферріс запросив на співбесіду

кількох дівчат. А роботу запропонували мені.

– Отож було саме так, – наполягав Ларрі. – Варто було Феррісу кинути на тебе погляд, як цей

старий розпусник з великим тельбухом забув, що йому тепер доведеться писати листи

власноруч.

– Не в цьому справа, любий, – сказала Пола з ноткою сарказму, – якщо у містера Ферріса і є

великий тельбух, то він майстерно його приховує. Він підтягнутий, високий і міцний, йому трохи

за сорок, досить привабливий, саме такого типу, який тобі подобається.

– Сподіваюсь, тобі він теж подобається?

– Любий, не будь дитиною, я просто пожартувала. Ти знаєш, як я тебе кохаю. І коли я дивлюсь

на містера Волтера Ферріса, то бачу лише гроші, гроші, і нічого, крім грошей.

– І скільки ж може коштувати цей хлопець? – одразу пожвавішав Ларрі.

– Мільйони.

– Мільйони, – ошелешено повторив Ларрі. Окрім грошей, його мало що цікавило; усе своє

життя він присвятив марним прожектам і безнадійним мріям про можливість швидко

розбагатіти. – Як же Феррісові пощастило збити капітал так хутко, Поло? Якщо йому трохи за

сорок, як же йому пощастило стати власником великої текстильної компанії?

– Дуже просто, – відповіла Пола. – Його дідусь створив компанію і залишив її батькові. Після

смерті батька компанія перейшла до нього.

Ларрі скрушно похитав головою:

– Я ніколи не міг зрозуміти цього світу. У ньому нема справедливості, геть нема. – Він сьорбнув

чаю з льодом, запалив сигарету. – Такі як він вперше розкривають очі і дивляться на світ із

золотої колиски у кімнаті, де стіни замість шпалер обклеєні грошима. Такі як він народжуються

переможцями, вони не можуть програти. Не встиг іще наш знайомий пізнати життя, як за нього

уже вирішено, що він стане президентом дідової компанії. Хіба це справедливо?

– Стривай, я не все тобі розповіла, – провадила Пола. – Грейс Комсток, дівчина, яка була його

секретаркою до мене, розповідала, що Волтер міняє дружин, як білизну. Він тепер одружений

втретє. У них великий маєток в Сендз Пойнт, фешенебельні апартаменти у місті, вілла і яхта на

океанському узбережжі Флориди. Вони літають до Європи, коли заманеться, і раз на рік

вирушають розкішним океанським лайнером до якогось чарівного краю. Уявляєш?

– Вибач,– сумно посміхнувся Ларрі, – не зовсім уявляю, мабуть, усе це десь на іншій планеті.

Можливо, на небесах. Втім, у мене є щось таке, чого нема у Ферріса, і це ти! Нехай тільки

спробує загравати з моєю дівчинкою, і я уб’ю його голими руками. Я роздеру його на такі

шматочки, якими можна буде годувати котів!

Пола хихотнула лише для того, щоб не показувати страху. Ларрі не жартує. Якось вони завітали

до бару на розі, де якийсь чолов’яга наважився загравати з нею. Якби Ларрі тоді вчасно не

відтягли, він задушив би його. Саме тоді він попередив Полу: якщо вона зрадить його з іншим

чоловіком, той житиме стільки часу, скільки знадобиться Ларрі, щоб розшукати його. Ця риса

вдачі Ларрі найбільше непокоїла Полу і завжди тримала її в напрузі.

Під кінець третього місяця роботи на новій посаді містер Ферріс сказав Полі, що шалено