Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

336. Мудрець і жінки

Мудрець казав жінкам:

— Якби ви знали те, що знаю я, то ваше голосіння лунало б дужче за ваш сміх.

Розділ 13. Вислови християнських ченців

337. Діяння юнаків і дорослих

Один із святих отців говорив:

— Юнаки творять добро тільки заради власної слави. Але минає час, вони мужніють, і тоді вже творять добро заради божої слави.

338. Божа рада

Один чоловік багато терпів від несправедливих людей. Бог йому сказав:

— Тікай від людей, і ти житимеш без страждань.

Цим він натякав, що йому варто йти в пустелю.

Скоро цей чоловік знову почув голос божий:

— Тікай від людей і тримай палець на вустах своїх.

Цим бог хотів сказати, що тільки пустельницьке життя дає спокій.

339. Захисток від гріха

Молодий чернець говорив старому:

— Мене знемагають мої думки. Вони кажуть мені: «Годі поститися і молитися! Іди до людей і допомагай хворим тілом і душею».

На це старий чернець відповів:

— Можеш скільки завгодно їсти і не молитися, але з келії не виходь.

Цей старець знав, що постійне перебування в келії зрештою позбавляє людину гріховних думок і прагнень.

340. Дорога спасіння

Інший казав:

— Той, хто живе світським життям, за щоденними клопотами не помічає своїх гріхів. Лише пустельник спілкується з богом і може замолювати власні гріхи.

341. Отець Арсеній і жінка

В Єгипет до отця Арсенія прийшла з Рима напрочуд вродлива християнка, струнка, як чинара, і стала просити його, щоб він помолився за неї, аби позбулася тяжкої недуги. Отець Арсеній відповів:

— Я буду день і ніч молитися і просити бога, щоб він стер у моїй уяві твій образ.

Цим він хотів віднадити від себе жінок, щоб не піддаватися їхній спокусі. Але та жінка все-таки одужала.

342. То не чернець без келії

Той самий святий казав:

— Як гине риба, коли її витягти з річки, так гине і чернець, що покидає свою келію.

343. Три пустельницькі насолоди

Один пустельник говорив, що чернець любить свою келію не тому, що зневажає людей чи боїться гріховних спокус світського життя. Самотність у келії дає йому три насолоди: його рук не стомлює тяжка праця, очей — споглядання людей, а вух — їхні пустопорожні балачки.

344. Як навчитися мовчати

Отець Агафон три роки тримав у роті камінь, поки не опанував досконало мистецтво мовчання.

345. Пияцтво породжує гріхи

Господар налив гостеві, отцю Сисоїсу, келих вина. Той випив. Тоді він налив ще раз, і той випив знову. Та коли хотів наливати втретє, отець Сисоїс спинив його, сказавши:

— Хіба ти не знаєш, що у вині — сатана?

Він хотів сказати, що пити треба в міру, бо пияцтво породжує всі гріхи.

346. Ночі отця Арсенія

Як заходило на ніч, отець Арсеній ставав обличчям на схід і молився аж до ранку, поки сонце не виходило з-за обрію і не починало зігрівати його своїми променями.

347. Різниця між філософами і пустельниками

Якось філософи пішли до пустельника і сказали йому:

— Твої заслуги не більші за наші. Адже ми теж постуємо, молимося богові, дотримуємо чистоти, та ще й постійно вдосконалюємо свій дух у науках і суперечках.

Пустельник відповів:

— Ми не тільки уникаємо того, щоб наш розум вправлявся в марних суперечках, а й примушуємо його служити справі любій богові.

348. Нарешті заговорив

Отець Макарій Великий24 у своїх молитвах і постуванні дійшов такої самопокори, що всі ченці зверталися до нього як до святого, але він нічого їм не відповідав. Тоді один молодий чернець, терпець якому увірвався, сказав йому:

— Ти, мабуть, досяг такої святості, що навіть якби накрав віз солі і віз би його з Єгипту до Сірії, то й тоді святі брати не посміли б тебе ганити.

Отець Макарій Великий усміхнувся і заговорив.

349. Не виходь із келії

Отець Кіркен говорив:

— Старий чернець, що живе в одному монастирі з юнаками, не повинен виходити зі своєї келії, бо юнаки своїми обличчями нагадують дівчат, а молодеча зухвалість може при зустрічі завдати прикрості старому ченцеві.

350. Рятуючись від жінок

Отця Пахома мучила хіть. Він став голий перед печерою гієни, впіймав змію і дав їй укусити себе в бік.

Щоб не піддатися жіночій спокусі, він жодного разу не виходив у село чи місто і тим зберігав свою святість.

351. Подалі від гріха

Отцю Аврааму набридло жити в монастирі і він звернувся до отця Сисоїса:

— Брате, ходімо жити до людей.

— Добре,— відповів той.— Але тільки туди, де немає жінок.

Цим він хотів уберегти своїх учнів від гріховпаду.