Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

— Бо коли мої придворці помислами своїми линуть у хмари — я залишаюся на землі, а коли я в хмарах — вони на землі. Крім того, якщо гнів вселяється в них — я вгамовую їх, а коли я ним переймаюся — вони заспокоюють мене, — відповів правитель.

371. Міра розуму

В одного мудреця запитали:

— Наскільки великий твій розум?

— Настільки, щоб нікому не вірити і ні на кого не покладатися,— відказав він.

372. Уточнив

Правителів син навчався письма і в одному слові зробив помилку. Коли вчитель сварив його, хлопчик сказав:

— Навіщо ти так суворо картаєш мене за одну помилку? Адже кінь має чотири ноги і то може спіткнутися.

Наставник відповів:

— Так, але за це коней періщать нагаєм.

— Можливо, — сказав хлопчик, — але буває, що вони копитом проломлюють кривдникові череп,

373. Багато захотів

Один правитель говорив мудрецеві:

— Я маю три бажання. Перше: щоб ніхто ніколи не вчинив чогось такого, що я не міг би йому вибачити. Друге: щоб ніколи не сталося так, що людина у великій нужді звернеться до мене по допомогу, а я не зможу їй зарадити. Третє: щоб ніхто не міг зрівнятися зі мною в довголітті.

Мудрець засміявся. Здивований правитель запитав, чому.

— А як же мені не сміятися, коли ти хочеш мати те, що властиве лише богові,— відповів мудрець.

374. Фортеця справедливості

Постарілий правитель напоумлював свого сина:

— Підвалиною твого урядування хай буде справедливість, бо тільки з неї можна збудувати найміцнішу фортецю, яка врятує тебе від ворогів.

375. Кому не сором служити

Мудрець говорив:

— Є четверо, що їм людині не сором служити. Це правитель, якому вона підлягає; дитина, яку вона доглядає; дорога, яку їй доводиться часто лагодити, і тварини, яких вона постійно годує.

376. Два види правителів

Один мудрець говорив:

— Є два види правителів. Одні з них поринули в нагромадження золота і цінностей, гадаючи, певно, що житимуть вічно. Інші роздаровують усе, ніби сподіваються, що завтра помруть.

377. Чари музики

Інший мудрець повчав:

— Оберігайте своїх дружин від музики і пісень. Вони вибавляють у жінці скромність, збуджують хіть, п'янять більше за вино.

378. Умільці й мудреці

Він ще казав:

— Найбільші вмільці — греки, а найбільші мудреці — перси.

379. Коли цілують руку

Один правитель нікому не дозволяв цілувати собі руку. Він казав:

— Цілування руки для друга принизливе, а для ворога воно лише підлабузництво.

380. По заслузі

Якось до султана прийшов пустельник і попрохав, щоб той настановив його правителем якого-небудь міста. Султан відповів:

— Якщо вже ти пустельник, то богові було любо зробити тебе ним, тим-то я й не можу відхиляти тебе від цієї справи. Коли ж твоє пустельницьке життя було нещире і вдаване, то сам зміркуй: чи годиться нечесну людину настановляти правителем?

Так пустельник і пішов ні з чим.

381. Правитель перевершив мудреця

Один придворець готував проти свого правителя змову і хотів сам посісти його місце. Правитель про це довідався, покликав мудреця і попросив у нього ради. Мудрець сказав:

— Ти повинен відтяти йому голову, інакше він переможе тебе.

Правитель скочив з місця і закричав:

— Як ти можеш радити мені стратити людину, що стільки років вірно служила мені!

I звелів кинути мудреця до в'язниці.

Минуло трохи часу, і правитель, чимось дуже розгніваний, усе ж таки наказав відітнути змовникові голову.

Потім випустив мудреця і запитав:

— Пам'ятаєш, ти радив мені відрубати голову зрадникові?

— Де б же я того не пам'ятав! Одначе ти був у такому гніві, що, я гадав, звелиш усікти голову мені.

Правитель засміявся і пояснив:

— Коли я вислухав твою раду, то поклав зробити по-твоєму, але боявся, що змовник дізнається про мій задум і втече. Отож, аби зберегти таємницю, я так ото і вчинив з тобою.

382. Завбачливість

Хтось прийшов до правителя і подарував йому капці, додавши:

— Прийми цей священий дар. Ці капці належали самому Мухаммедові.

Правитель узяв їх, красненько подякував прибульцеві й щедро обдарував його.

Придворні вельми здивувалися, а він пояснив:

— Я знаю не згірше вас, що ці капці ніколи не належали пророкові Мухаммеду. Їх купили на базарі абощо. Та якби я не прийняв цього дарунку, могла б піти поголоска, що я відмовився від Мухаммедових капців.

383. Випробування спадкоємця

Xаліф Харун аль-Рашід25 мав двох синів —одного, на ім'я Амін, від дружини, а другого, на ім'я Мамун, від служниці.