Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

— Той, кого вбив пророк, не менший грішник, ніж той, хто убив пророка. Різниця тільки в тому, що один одразу вчинив великий гріх, а в другого гріхи назбирувалися поступово.

399. Про гідність

Правитель у розмові з мудрецем за уважив:

— Не гідний дарунків той, хто їх не просить.

Мудрець відповів:

— Правителеві більше личить робити дарунки, не чекаючи, поки його попросять.

400. Стовбур і верховіття

Якось один мудрець звернувся до султанової дружини з проханням закинути за нього слівце в якійсь дуже важливій справі.

Та йому відповіла:

— Навіщо тобі клопотати через мене, коли ти сам можеш поговорити з султаном?

Мудрець трохи подумав, усміхнувся та й сказав:

— Коли яблука дозрівають і хочеться їх скуштувати, то треба або потрусити дерево, або самому вилізти на нього. I в тому, і в тому разі ми насамперед хапаємося за стовбур.

Мудрець натякав на те, що хоча чоловік і головує над жінкою, але за її допомогою можна все-таки допевнитися більшого.

Розділ 15. Повчальні вислови вчених людей і книжників

401. Вчитися не сором

Один учений говорив:

— У моїх знаннях багато білих плям, бо я соромився запитувати про незрозуміле людей, що стоять нижче за мене. Тепер я навчаю своїх учнів не стидатися цього, і їхні знання будуть глибші.

402. Говори лише про те, що знаєш добре

Якось один учень поставив своєму вчителю п'ятдесят запитань. На жодне з них учитель не відповів. «Не знаю»,— казав він, навіть якщо знав, але в чомусь сумнівався.

Він мав за звичай відповідати лише на ті запитання, які знав досконало.

403. Небагато, але досконало

Один чоловік казав: «Я знаю небагато, але що знаю — знаю досконало».

404. Найдивовижніший напій

Якось ученого запросили на святковий бенкет. Гості пили вина, шербет. Учений попрохав служника:

— Принеси мені такого напою, за який ми ладні віддати всі свої багатства, коли його немає, і який бездумно розливаємо, коли він є.

Вчений натякав на воду.

405. Кепська «звичка»

Один книжник говорив про людину, яку недолюблював за неохайність:

— Він має звичку в своєму одязі ховати всіх своїх тварин.

Книжник натякав на воші.

406. Хвала і хула

Інший казав:

— Найкраща хвала та, що йде від людини, якій ми нічого доброго не зробили. I найгірша хула та, що йде від людини, якій ми нічого поганого не зробили.

407. Пригодиться згодом

Один учений сказав:

— Коли людина винаходить щось таке, що зараз їй не потрібне, вона все одно матиме з того пожиток, бо з часом винахід пригодиться.

408. Чого не буває

Мудрець говорив:

— Добра жінка як ворона з білими лапами.

Він знав, що таких ворон не буває.

409. Викінчений бовдур

Якось у того ж самого мудреця запитали:

— Кого слід вважати викінченим бовдуром?

Мудрець відповів:

— Того, хто не вміє по-справжньому ні гудити, ні хвалити.

410. Не картай дурня

Один учений казав:

— Ніколи не картай дурня. Ти зауважиш йому щось як друг, а він тебе зненавидить як ворога.

411. Вмій і вислухати, і зробити

Іншим разом запитали:

— Кого можна вважати розумним? Може, того, кому не треба багато пояснювати, а він і так усе зробить?

Відповідь була така:

— Розумний той, хто вміє вислухати і зробити все як слід.

412. Далекоглядний вчитель

Якось учитель слухав відповідь учня і вдав, нібито довідався з неї щось нового.

Хтось із дорослих, що тут були, здивувався і запитав, навіщо він так зробив.

— Певна річ, учень мені нічого нового не сказав, але я хочу, щоб він пізнав утіху навчати інших, — так збудиться в нім жага до науки.

413. Примітки в книзі

Один книжник говорив:

— Примітки в книзі — що сережки у жінки в ушах.

414. Капітал думок і проценти

Інший книжник сказав:

— Нехай думки, які ти вичитуєш із книг, будуть твоїм основним капіталом, а ті, що народяться в тебе,— процентами на нього.

415. Як запам'ятати урок

Хтось, вивчаючи урок, записував його на дошці. Коли ж забракло місця, він стер угорі і докінчував записи там. Коли його запитали, навіщо так робить, він відповів:

— Я записав початок і запам'ятав, а тепер записую решту, щоб запам'ятати все.

416. Коли служіння виправдане

Мудрець говорив:

— Є чотири роди людей, служіння яким виправдане: перший— люди, які можуть нас винагородити; другий — люди, які можуть дати нам знання; третій — люди, які можуть нас благословити чи помолитися за нас; четвертий — люди, які здатні заподіяти нам шкоду.

Розділ 16. Повчальні вислови арабських пустельників і старців