Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

312. Споглядай минуле

Хтось казав:

— Пильно споглядаючи минуле, можна помітити помилки і в сьогоденні.

313. Щире зізнання

Хтось говорив:

— Злочинцеве зізнання — що прохання про помилування і прощення. Тож його повинно почути.

314. Не покладайся дарма

Мудрець сказав:

— Дарма покладатися на занадто неврівноваженого друга, хоч би він і був добра людина.

315. Скнарість — ссстра черствості

Інший казав:

— Скнарість — рідна сестра черствості, яку сама і породжує.

316. Про вигнання

Другий говорив:

— Хай зачинені будуть двері дому твого для того, кого вигнали власні родичі. Вони більше з ним жили і краще його знають.

317. Розчарування неминучі

В одного чоловіка запитали:

— Кому й коли найчастіше випадають розчарування?

Той відповів:

— Слабкій людині, коли вона сподівається занадто багато чого.

318. Подяка і дарунки

Мудрець сказав:

— Коли дарунки приймають з подякою — їх стає більше. Та якщо зменшується подяка — меншає і дарунків.

319. Свідок прихильності

Один чоловік писав знайомому: «Я тепер оце у великій скруті і звертаюся до тебе по допомогу. Не дивуйся, що не прийшов сам. Я хочу, щоб мій посланець був свідком твоєї прихильності до мене».

320. Не зневажай малих

Один чоловік говорив:

— Не зневажай маленьких людей. Вони можуть допомогти тобі піднятися вище.

321. Що бачать дурні

Інший сказав:

— Дурні бачать у людях лише вади. Вони як мухи, що сідають тільки на виразки й струп'я.

322. Нарікай на самого себе

Сказано було:

— Якщо хтось вимагав більшої винагороди, ніж заслужив, а йому відмовили, хай нарікає на себе самого і ніколи не просить понад те, що заробив.

323. Причина суперечки

Мудрець говорив:

— Коли люди сперечаються заради істини, то їхній суперечці неодмінно прийде край, бо істина тільки одна. Але якщо люди сперечаються заради перемоги, тоді їхня пря щодалі більше розпалюватиме їх, бо кожен із них хоче бачити свого суперника подоланого.

324. Правитель і підданці

Правитель, який надумав усіх своїх підданців обернути на добрих і чесних людей, мусить спершу сам такий стати. Адже не можна вирівняти тінь, не вирівнявши спочатку той предмет, що її кидає.

325. Сій на родючій ниві

Мудрець сказав:

— Як хтось хоче зробити добро іншій людині, то мусить насамперед обізнатися з нею, так само як селянин, перше ніж кидати в борозни зерно, мусить пересвідчитися, чи це родюча земля.

326. Що видніше

Один чоловік говорив:

— Поганий правитель залишає по собі горе та руїни, тоді як добрий зводить палаци й величні споруди, але діла його побачать тільки через багато років, бо руйнувати набагато легше і швидше, ніж будувати.

327. Страх і жах

У мудреця запитали:

— Чим відрізняється страх від жаху? Мудрець відповів:

— Страх людина відчуває перед спокусою, а жах — уже тоді, коли не встояла перед нею і чекає наслідків.

328. Найвища досконалість

Хтось казав:

— Найвища досконалість ораторського мистецтва полягає в тому, щоб зуміти неправду видати за істину, а істину — за лжу, та ще й змусити людей робити те, чого вони не хочуть, і не робити того, чого вони дуже б хотіли. При цьому треба так їх переконати, щоб вони чинили все те залюбки, без жодного примусу.

329. Розум, гідний хвали

Мудрець говорив:

— Коли людина спить, то і розум її спить. Коли ж вона говорить, то і розум починає працювати. Але якщо вона робить те і друге в міру, то такий розум гідний іще й хвали.

330. Краще промовчати

Один чоловік казав:

— Часто мені доводиться каятися в тому, що говорив, але ніколи не каявся, що мовчав.

331, Хто чий бранець

Мудрець сказав:

— Поки слово не вимовлене, воно — бранець того, в чиїх воно ще вустах, але як тільки злетіло з вуст, то бранцем слова стає той, хто вимовив його.

332. Про багатослів'я

Один чоловік говорив:

— Уникай багатослів'я, бо воно як широкі розлоги з безліччю каміння, об яке можна спіткнутися.

333. Якби тварин жаліли

Хтось сказав:

— Якби тварини вмирали, як і люди, природною смертю, нам ніколи не довелося б їсти жирного м'яса.

334. Пильнуй самою себе

Інший сказав:

— Воістину мудрий той, хто зайнятий виправленням своїх власних вад і не витрачає часу на підрахунки чужих гріхів.

335. Божа ласка і кара

Якось мудреця запитали:

— В чому полягає божа ласка і божа кара?

Мудрець відповів:

— Коли юнак своїм розумом подібний до припорошених сивиною — це божа ласка. А коли припорошені сивиною схожі розумом на юнаків — це божа кара.