Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

— Не давай воїнам забагато грошей, бо вони зледашіють і, розбагатівши, зможуть покинути тебе. А якщо платитимеш в міру, то вони весь час сподіватимуться більшого і служитимуть тобі охочіше.

270. Не роби зла

Хосров казав:

— Не роби зла тому, з ким тобі ще доведеться мати справу.

271. Будувати важче, ніж руйнувати

Якось у Бузурджміхра запитали:

— Чому друзі легко зраджують, а вороги мало коли стають друзями?

Він відповів:

— Збудувати палац важче, ніж його зруйнувати, вазу виготовити важче, ніж розбити, а гроші важче нажити, ніж прогуляти.

272. Що коли гарне

Бузурджміхр ще казав:

— Квіти гарні в місяці ніссяні21, їхні плоди — в місяці тешрі22, а дівоча краса і юнацька сила та мужність — в усі пори року.

273. Мудре бажання

Царя запитали:

— У кого б ти волів бачити великий розум?

Цар відповів:

— У своїх ворогів. Розумний, задумавши лихе, мало коли наважується його чинити. А дурень, що йому на думку спаде, те й робить.

274. Чотири розради

Коли цар звелів кинути Бузурджміхра до в'язниці, друзі його запитали:

— Чим ти можеш розрадити своє горе?

Бузурджміхр відповів:

— Чотирма мудрими думками. Перша: те, що мені припало, визначене долею, а долі не минеш. Друга: коли ці страждання і понад мої сили, то мені все одно залишається тільки терпіти і перемогти їх. Третя: мені сталося нещастя, але воно могло бути ще більше. Четверта: може, порятунок уже за дверима, а я про це ще нічого не знаю.

275. Способи правління

Цар, завоювавши якийсь край, так наставляв свого намісника в ньому:

— Будь друг людям добрим і справедливим, тиран — лихим, а до решти застосовуй закон.

276. Єдиний гідний муж

Бузурджміхр дуже розгнівив царя, і той його повісив.

Коли про це довідалася царська дочка, вона вибігла з дому і з непокритою головою проминула натовп чоловіків, що здивовано дивилися на неї. Але біля повішеного Бузурджміхра вона покрила собі голову.

Цар вельми зчудувався і запитав, чому вона так учинила.

Дівчина відповіла:

— Серед усіх чоловіків твого царства він єдиний гідний муж.

277. Щасливе місто

Шапур-шах23 говорив:

— Лише те місто можна вважати за велике й щасливе, де цар звитяжний, судді справедливі, ринки багаті, лікарі вдатні, а ріка повновода.

278. Дивна вдача людська

Бузурджміхр казав:

— Дивне життя. Людина звичайно байдужа до того, хто її любить, і палає пристрастю до того, хто її ненавидить.

279. Хто досконалий

У Бузурджміхра запитали:

— Кого можна вважати за досконалого?

— Того, хто несмертельний,— відповів він.

Він мав на увазі бога.

280. За що йому платять

Дружина про щось запитала Бузурджміхра, а він не спромігся їй відповісти. Тоді вона сказала:

— Ти головний радник нашого правителя. Якщо ти не годен відповісти на таке просте запитання, то за що він тобі гроші платить?

Бузурджміхр відказав:

— Правитель мені платить лише за те, що я знаю. Якби він платив мені за те, чого я не знаю, то не вистачило б скарбниць усіх правителів на землі.

281. Хто чого потребує

Мудрець казав так:

— I до найслухнянішого коня треба батога, і найскромнішій жінці треба чоловіка, і найрозумнішому мужеві — поради інших.

282. Переконливий доказ

Коли помер один правитель, мудрець сказав:

— Учора він багато говорив, але сьогоднішній його доказ переконливіший.

283. Що треба серцю

Інший мудрець навчав:

— Серце потребує розуму, як тіло їжі.

284. Доля і заслуги

Якось філософ казав:

— Доля не завжди відповідає заслугам і здібностям людей. Часто дурні досягають успіхів, а мудрих спіткає невдача.

285. Вибирай придворців

Арташір казав правителю:

— Бери за придворців тільки гідних людей, аби негідні поганими вчинками не сплямили твого імені.

286. Хосров і низькорослий

Правитель Хосров проїздив зі своїм почтом вулицями столиці.

Раптом до нього підбіг маленький чоловік і з плачем став жалітися на якогось кривдника. Але Хосров одвернувся від нього, не захотівши дослухати нещасного.

Придворці здивувалися і запитали, чому він так учинив.

Хосров відповів:

— Низькорослі люди нечесні, та й ніхто таких не кривдить.

Коли скаржник це почув, то ще дужче заплакав і звернувся до Хосрова:

— О правителю, той, хто мене скривдив, ще нижчий на зріст!

Хосров розсміявся і дозволив бідакові викласти свою скаргу.

Розділ 11. Вислови індійських мудреців

287. Індійська розрада

У індійців є звичай: коли хтось помирає, в небіжчикову сім'ю приходять близькі друзі, озброєні з ніг до голови, і говорять: