Гарольд Роббинс - Пірат

Шість місяців тому на Близькому Сході ніхто навіть не знав імені молодика. Потім, негадано, він став кандидатом від демократичної партії. А зараз на його столі лежала телеграма від князя: «Яка політика Кеннеді щодо Близького Сходу?»

Його відповідь була стисла: «Проізраїльська. Більше нічого не відомо».

Телефонна розмова наступного дня була теж стисла. Князь телефонував йому особисто: «Знайди можливість вкласти у виборчу кампанію Ніксона один мільйон доларів».

— Це буде не так легко,— відповів він. — У Сполучених Штатах правила про вклади в кампанію — особливі.

Князь насмішливо кахикнув.

— Політики кругом однакові. Я впевнений, що ти знайдеш спосіб. Містер Ніксон, містер Ейзенхауер повелися дуже до нас прихильно, коли в п'ятдесят шостому британці та французи хотіли захопити Суец. Ми мусимо принаймні показати, що ми вдячні.

— Я потурбуюсь про це,— відповів Бейдр. — Та, з вашого дозволу, я пропоную зробити символічний внесок у кампанію Кеннеді про всяк випадок.

— Навіщо? — спитав князь. — Ти вважаєш, що у нього є шанс?

— Згідно з опитами населення — ні, та це — Америка. Ніхто не може бути певним.

— Покладаюсь у цьому на тебе,— сказав князь. — Я починаю думати, що ти більше американець, аніж араб.

Бейдр засміявся.

— Американці так не думають.

— Як там твоя дружина та дочки? — спитав князь.

— Вони почувають себе добре,— відповів він. — Я розмовляв з ними вчора увечері. Вони зараз у Бейруті.

— Тобі б краще приїхати додому,— сказав князь.— Я все ще чекаю на спадкоємця, якого ти мені обіцяв. Мені б хотілося побачити його, доки ще не пізно. Я аж ніяк не молодію.

— Аллах збереже вас,— сказав Бейдр. — Ви проживете ще цілу вічність.

— Сподіваюся, що в раю. — В слухавці, мов шелест, пролунав сміх князя. — Тільки не на цій землі.

Бейдр задумливо поклав слухавку. Князь ніколи нічого не говорив навмання. Цікаво знати, чи він чув, що після народин останньої дівчинки Маріам більше не може завагітніти. Але коли б він чув, то не спитав би про наступника.

Він наполіг би на тому, щоб Бейдр розлучився і одружився на іншій. За мусульманським звичаєм, бездітність була поважною причиною для розлучення. Проте Бейдру цього не хотілося. І не тому, що він кохав Маріам. Цього між ними ніколи не було, і чим довше тривало їхнє подружнє життя, тим менше, як видавалося, вони мали спільного. Вона була така провінційна; вона щиро незлюбила Європу та Америку. По-справжньому вона була щаслива лише тоді, коли була в своєму рідному оточенні, у світі, який вона розуміла. В цьому крилася справжня біда, думав Бейдр. Вона була арабка надто великою мірою. І перспектива шлюбу з іншою арабкою його не приваблювала.

Можливо, князь і мав рацію. Можливо, в значній мірі він, Бейдр, справді був американцем. Бо він справді віддавав перевагу західним жінкам, а не своїм. Вони були в гущі життя, у них був стиль, вигляд, розкутість, чого не було в арабок.

Бейдр знайшов спосіб зробити внески. Обидва. У нього було багато друзів серед ділових людей в обох партіях. Символічний внесок оплатився, і князь отримав окреме запрошення від комітету, що відав церемонією інаугурації. Князь запрошення відхилив, посилаючись на поганий стан здоров'я, а своїм особливим представником на церемонії призначив Бейдра.

Бейдр сидів досить близько від інаугуральної трибуни — у секторі для представників зарубіжних країн. Хоч під протокольним фраком, жилеткою кольору сірої перлини та штаньми на ньому була білизна з підігрівом, на пронизливому вітрі йому було незатишно. Циліндр, натягнутий на голову, щоб його не здуло поривом вітру, не дуже захищав її від холоду.

Він оглянувся круг себе. Деякі з присутніх дипломатів, зі своїми дружинами, підготувалися до оказії краще, ніж він. Вони були старшого віку і, вірогідно, бували в таких обставинах уже не вперше. Він помітив, як вони прикладалися до невеличких срібних баклажок, а ще вони прихопили багатенько термосів.

Він подивився на годинник. Була майже четверть по дванадцятій. Затримка. Церемонія мала початися в полудень. Він сягнув у кишеню, хотів витягти темні окуляри. Від яскравого сонця і сліпучого снігу у нього заболіли очі, та він передумав. Ніхто з присутніх окулярів не одягав. Публіка на трибунах заворушилася. Він підвів очі, пролунали оплески. На трибуну сходив обраний Президент. Він ішов твердими кроками, вітер куйовдив його волосся, і він виглядав дуже юним і вразливим. Здавалося, він не зважає на холоднечу. На трибуні без капелюха та пальта був лише він.