Володимир Яворівський - Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

– Прівєтствую свого любімаго Презідєнта!

– А я свого прокурора. Шо вип’єш? Є «Чівас» двадцятиоднорічний.

– Чуть-чуть, з вами, Презідєнт.

– Та не вий…ся. Ми ж друззя. Хоч правильно, повинна буть дистанція, конєшно. Ладно. Давай чикалдикнемо, поки діч підженуть. Наливай, кум і дружбан Стьопка.

Шмальнули. Зажували холодною шинкою і свіжими помідорами, що аж іскрилися інейком зсередини, такі виспілі на південному сонці Херсонщини.

Гречаник ледве стримував свою неприязнь, а іноді і злість на кума Артура. Він вважав себе освідченішим, розумнішим, з чистою біографією, з вищим рівнем моралі та патріотизму. В нього була справжня юридична освіта, по-справжньому трудова кар’єра «без лапи». Він самостійно вибився в прокурори області, не вважаючи це останньою висотою на межі двох тисячоліть.

Обласний прокурор Степан Климович кілька разів був на грані психічного зриву, коли область захлиналася кров’ю, коли щоденно край понуро довідувався про все нові і нові вбивства, розстріли серед білого дня, бандитські чвари і переділ капіталів на користь убивць. Не кілерів, а грошовитих замовників.

Степан намагався чесно розгрібати ці складні справи, шукати авторів, а не виконавців. Кілька резонансних побоїщ, а особливо вибух на стадіоні, коли слідчі кілька днів збирали руки, ноги, годинники, яйця, черевики, людські голови у радіусі кілометра, вивели його на відомі в області персони.

Гречаник вільно ходив містом, їздив по області. Аж поки…

Вони з водієм поверталися з Маріуполя, де міський прокурор зумисне зволікав із розслідуванням діяльності місцевої банди кілерів. Була «стоградусна» промивка оперативної групи з останнім, всі це однозначно зрозуміли, попередженням.

За вікном вишневої BMW-вешки сіялася снігова пороша, наче сніг летів від землі до неба. Аж під кінець грудня, перед новим роком починалася зима. Це був найкоротший день, а попереду – найдовша ніч. Муркотіла в теплому салоні якась місцева FM-ка, і Степана захилило на сон.

– Климович! Кли! – заволав водій, різко загальмувавши. – Тікаймо, бо п…ець буде!

Він майже витягнув Степана з машини. Перетягнув на протилежний бік траси, і вони обидва зсунулися по снігу у глибокий кювет. Гречаник спросоння мало не вжарив водія у пику, але гримнув вибух, на їхні голови посипалося бите скло, палаючі шматки колісної гуми і пластику, уламки гарячої бляхи. Тріщали охоплені вогнем рештки BMW.

І тільки коли все довкола зловісно засвітилося, бо рвонуло бак з бензином, коли вигорів розлитий по мерзлій землі бензин – аж тоді водій озвався:

– Хто-то под-дзвонив. Сказав: через сім мінут зірвецця твоя машина з Гречаником. Це – попередження.

Побувавши за мить до своєї смерті, Гречаник запав у глибокий, паралізуючий страх, який не покидав його ні на роботі, ні дома, ні навіть у компанії друзів.

А тоді до нього, попри кількох озброєних вартових, до службового кабінету ввійшли п’ятеро короткострижених буйволів. Вони мовчали, але краще б їх не бачити навіть серед дня у наручниках і в клітці. Вони постояли, грізно помовчали і вийшли.

Степан хотів зателефонувати вартовим, щоб затримали п’ятьох терористів, але опустив слухавку: саме вони їх пропустили до мене, то хто затримає? Коло вужчало. Ставало ще страшніше.

І тоді Степан здався.

Йому щотижня приносили солідну мзду, до якої він швидко звик, і вже вимагав збільшення.

У кількох кримінальних катавасіях, що закінчувалися перерозподілом або державної власності, або власності небіжчиків, був замішаний якийсь Хазар (у бандитському середовищі – Пєтух), що займав мізерну посаду директора південного автовокзалу. Як він підповз до моєї телички [106] Молода, тілиста, сексуальна дівчина-коханка (місц. жаргон). Сюзі, не знаю. Але принесла мені пластиковий портфелик із полтинічком [107] П’ятдесят тисяч. У даному випадку у. о. від нього. Дозволив їй взяти собі чекушку. [108] 2,5 тисяч від 100. Відмовилася. Він вже дав за послугу. Кругла сирота, з дитбудинку, мама народила її в тюрязі і вмерла, тато – загинув у шахті. А чесна, справедлива. Темперамент у койці – цунамі.

А тоді, після зухвалого розстрілу претендента на посаду губера, [109] Голову обласної державної адміністрації, губернатора (спрощена форма у неформальному вжитку). крайова мафія ставить його на чолі області. Обласна еліта шепочеться: напівграмотний, дві судимості, жадібний, хамовитий, одну фразу ліпить кілька хвилин, але хазяї краю поставили його.