Володимир Яворівський - Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

Вже третього дня після представлення обласній верхівці, ця ж таки верхівка зібралася на знаменитій своєю розкішшю заміській базі відпочинку знаменитої шахти, яку очолював незмінний вісімдесятирічний директор – Герой Радянського Союзу та України.

Була грандіозна гульня до ранку. Гречаник боявся, що Хазар його поміняє на своїшого, бо Степан обідрав його на п’ятдесят тисяч за закриття справи. Ні, Артур знайшов хвилину, щоб сказати:

– Ладно, остаєсся. Но смотрі… Нє обіжай Сюзанну. Класна дєваха.

Він не просив, але Гречаник сам зініціював зняття двох судимостей з Хазара. Потузився довго. Суддю вламав, свідків купив. Документи зачистив про його взаємини з КГБ. Приніс йому чисту біографію. З тих пір і подружилися, «рішали вопроси», їздили на рибалку і на полювання, на бабасьок, [110] На студенток, що заробляють сексом на прожиття та навчання. навіть побраталися (кілька разів ставали «молочними братами»). Гречаник, заклепавши сина, запросив Артура на кума.

Ставши президентом, Хазар запропонував Гречанику посаду Генерального. І тоді Степан полюбив свого кума. Однак на троні Артур так розходився, так вийшов з берегів, що всі його забаганки виконати дуже важко.

А – мусиш.

Тому захопленість перемогою Хазара на президенських виборах, радість Гречаника від отримання такої високої і хлібної посади потроху пройшли. І тепер кум дедалі більше ненавидить його, подумки називаючи Презеком. Однак вишколено приховує свої справжні емоції. Йому важко дається оце «викання» і на самоті, бо ще недавно були корешами, по-братському рішали громкі діла, ділили сармак, [111] Гроші, в даному тексті – хабарі. разом трахали чувишок-балерин і співачок з місцевого оперного на загородній базі шахти, котору, з моєю помоччю, вже хапонув його старший син. Чого в нас тільки не було з Пахамом! А тепер: пане Президент, Артур Михайлович, ваша велічность, ваша святость, бля’ нєпорочная…

– Ну, докладивай, Стьопа, – подобрішав після випитої чарки Артур.

– Тут все понятно, товариш Презідєнт. Вовчиці рубаємо хвоста по самий корєнь і – браслєти та намордник! Завтра Ростік оголосить про взяття під варту. І Скажена Вовчиця стає кошеням, та ще й на куцому ланцюжку. Дає інтерв’ю тільки для тюремників. А ви маєте оперативний простір, який ніхто не заступає, пане глава держави! Но мене вср…ая опозіція завалила запросами про вертодроми, бурильні вишки, сланцевий газ Артьомки, мого похресника… Одбиваємся…

– Сичить стара курва Європа, угрожає санкціями, блокадою наших рахунків у банках, віз, нерухомості. Но це хрєнатєнь. Імітіруют свою вср…ю дємократію. Пошла вона… Ми дєйствуєм правильно, Стьопа. Іншого путі нема! Поки ми живі – Вовчиця должна буть у клітці! Або здохнуть! Дєйствуй, ґенеральний! Ілі…

Гречаник мав у себе всі документи з мокрими печаттями про скасування двох ходок Хазара. Один оригінал вивезли до Москви, але ще один він тримав у секретному місці. Хазар викупив би їх за кілька лимонів, якби знав. Ховаємо. Про всяк випадок. Від Презека можна чекати сюрпризів.

Зарепетував спецзв’язок. Різко, нервово.

– Кажи, Льоха! Що тебе там вкусило?

Гречаник завагався, чи можна йому бути присутнім при розмові Президента зі своїм першим помічником. Спустився на кілька сходинок донизу, але чув:

– Захватили обладміністрацію? Шахтьори, афгани… Скоко іх? Тисяч п’ятнадцять? Хєрня. Підніми Ментяру і Спеца. [112] Міністр внутрішніх справ та голова Служби безпеки України. Наконєц у них є робота. Побазлают і розійдуться. Киньте бабкі і мєнтуру.

Тут загавкотіли мисливські собаки і вилетіли з-за дерев дві косулі прямо на президентський номер.

Хазар брудно лайнувся, виплюнув недожовану шинку і вхопився за ще необстіляний як слід, «іжевський» автомат «АК-4» з глушником, якого йому подарував російський царьок.

Зала суду репалась від багатолюддя: червонощокі, вгодовані конвоїри у парадній формі, прокурори з еполетами, адвокати, штатні провокатори в дуже цивільному, яких запустили до зали звечора, і вони тут ночували, депутати із значками навіть на літніх сорочках, дипломати при дрес-коді, іноземні та наші найпронирливіші (з досвітку займали чергу) представники преси, закордонні українці у вишиванках, що приїхали на свій форум до Дня Незалежності. Задихався старий, простуджений кондиціонер, прохолодно пісяючи на кашкети беркутівців, що стояли в шеренгах під стіною першого поверху.