Марко Мальвальді - Міра людини

Леонардо озирнувся, поглянув на воскову свічку, що горіла в кутку: згоріла десь на два пальці, відколи він узявся за роботу. Отже, він працює вже майже чотири години. Скоро треба буде йти поспати хоча б трішки. Півтори години чи дві. До світанку. Ще п’ять днів до того, як вимагатимуть показати роботу. Залишався хвіст, не так уже й багато до завершення. А ще залишалася глина, що перетворилася б на хвіст у моїх руках, у руках Леонардо, сина сера П’єро, що з Вінчі переїхав до Мілана і в Мілані невідомо скільки часу пробуде. Можливо, ми зостанемося тут на все життя, мій гарний конику! Я бачитиму тебе щодня.

А якщо й не бачитиму, тому що мені доведеться поїхати звідси, – що ж, нічого не вдієш! Тебе так добре зроблено, що я міг би колись зустріти якогось мандрівника, який розповість мені про тебе. Розповість, опише твої обриси чи навіть покаже мені твій малюнок. Це не так само, як бачити тебе, це щось більше. Я можу уявляти собі, який ти, чи навіть кращий. Так ти справді станеш моїм конем.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.