Марко Мальвальді - Міра людини

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Переклад з італійської Любові Котляр

Дизайнер обкладинки Юлія Дзекунова

© Giunti Editore S.p.A., Firenze-Milano, 2018

© Depositphotos.com / Ermine, kmiragaya, sqback, RomanNerud, BrianAJackson, об-кладинка, 2020

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2020

Леонардо ді П’єро да Вінчі – художник, скульптор, архітектор, придворний винахідник, вигадник і майстер на всі штуки; одне слово – геній.

Джан Джакомо Капротті за прізвиськом Салай – підмайстер у майстерні Леонардо, «подай-принеси», улюблений учень, пройдисвіт, розбишака, брехун, упертюх і ненажера. Але крім усіх цих чеснот є в нього й декілька вад.

Марко д’Оджоно, Дзаніно да Феррара, Джуліо Німець – інші учні геніального Леонардо.

Рамбальдо Кіті – колишній учень Леонардо; на жаль, багато в чому «колишній».

Катерина – ніжна мати Леонардо, якого народила, коли вона сама й П’єро да Вінчі були ще зовсім юними й недосвідченими. Жінка, що місця собі не знаходить, хвилюючись за нашого героя, і яку вирізняє неймовірна, а часом аж надмірна прямота.

Людовіко Моро (Мавр) – герцог Барі й синьйор Мілана, майже під два метри, макіавеллістичної статури, син-байстрюк Франческо Сфорци. Ніяк не второпає, що краще: воювати чи волочитися за жінками, але обидві речі йому дуже до вподоби.

Франческо Сфорца – батько Людовіко, уже двадцять сім років, як загримів у труну, але все одно в усіх на вустах і в пам’яті. На його честь надумали встановити здоровенну бронзову статую.

Джакомо Тротті – посол, очі й вуха герцога Феррари Ерколе І д’Есте. Уже підстаркуватий, але дуже уважний спостерігач за життям герцогського двору. Можливо, у деякому сенсі й шпигун, але саме за це йому й платять.

Беатріче д’Есте – донька герцога Феррари й дружина Людовіко Моро, дорідна як тілом, так і приданим, не дуже розумна, але й не аж така дурна, щоб не помічати постійного віяння жіночих спідниць коридорами замку.

Ерколе Массіміліано – новонароджене чадо Моро й Беатріче. Йому лише два роки, а вже – дворянин!

Теодора – годувальниця малого Ерколе Массіміліано.

Максиміліан Габсбурзький – віденець, імператор Священної Римської імперії. У герцогському палаці його немає, але враження таке, ніби він там щомиті присутній.

Б’янка Марія Сфорца – племінниця Людовіко Моро, обіцяна наречена Максиміліана на наступне Різдво.

Лукреція Крівеллі – теперішня коханка Людовіко Моро, Леонардо зобразить її на картині, знаній під назвою «Прекрасна Ферроньєра». Але це – таємниця.

Ґалеаццо Сан-Северіно – граф Каяццо і Воґери, зять і довірена особа Людовіко Моро, гарячий на голову й твердий на руку. З усіх трьох Ґалеаццо, про яких ітиметься в романі, цей – найважливіший.

Б’янка Джованна Сфорца – його дружина, визнана дочка Людовіко Моро, народжена поза шлюбом.

Амброджо Варезе да Розате – придворний астролог, розодягнений і роззолочений. Знавець руху світил, невтомний складач гороскопів. Незамінний для передбачення майбутнього, зазвичай успішно провіщає якусь подію чи дату, але ніколи – обидві разом.

П’єтробоно да Феррара – відкритий суперник Варезе да Розате.

Берґонціо Ботта – збирач податків до казни герцога Міланського.