Марко Мальвальді - Міра людини

Маркезіно Штанга – суперінтендант придворної казни, офіційний казначей, офіціозний здирник.

Бернардіно да Корте – каштелян.

Реміджо Треванотті – слуга.

Асканіо Марія Сфорца Вісконті – кардинал, брат Людовіко Моро. Тоді ще не було закону щодо конфлікту інтересів.

Джан Ґалеаццо Марія Сфорца – законний герцог Міланський, оскільки доводиться сином старшому братові Людовіко, Ґалеаццо Марії, убитому кілька років тому. Спробувавши прибрати до рук управління герцогством, домовившись по-хорошому та влаштувавши Свято Раю з нагоди Джанового одруження, організувати яке довірили якраз Леонардо, дядько Людовіко врешті милостиво заточив племінника в замку Віджевано.

Ізабелла Араґонська – його дружина. Її ніколи ніде не видно, але так навіть краще.

Бона ді Савоя – дружина Ґалеаццо Марії та мати Джана Ґалеаццо Марії Сфорци, а також правителька Міланського герцогства, доки Людовіко не заточив її до вежі в замку, яку з часом назвуть її іменем.

Чікко Сімонетта – її довірений радник і вірний слуга народу, який заплатить за свою вірність Боні головою (і не в переносному сенсі!).

Катроццо – придворний блазень, зовсім не дурний, поліглот. Непристойний у своїх жартах, як і пристало будь-якому справжньому майстру тупих анекдотів і дотепів.

Чечілія Ґаллерані – високоосвічена дама з вишуканим смаком. Сам Людовіко врятував її від долі черниці, а тоді зробив своєю юною фавориткою. Нещодавно, дізнавшись, що та завагітніла від нього, Людовіко потурбувався, щоб швиденько видати її заміж за графа Кармінаті де Брамбілла за прізвиськом Берґаміні. Це вона – та сама «Дама з горностаєм», якою ми з вами й нині можемо помилуватися в Кракові.

Чезаре Сфорца Вісконті – незаконнонароджений син Людовіко Моро й Чечілії. Рочків йому ще небагато, всього двійко, але грошей – хоч греблю ними гати: коли Чезаре народився, батько вирішив подарувати йому палац Карманьйола, – той, у якому в наш час розташований Малий театр Мілана.

Терсілла – весела й говірка компаньйонка Чечілії Ґаллерані.

Корсо – камердинер Чечілії Ґаллерані.

Його Християнська Королівська Величність Карл VIII – король Франції. Слабкий як тілом, так і розумом, ні разу за життя особисто не брав участі в битві, але рветься затіяти війну, вдертися до Італії та загарбати собі Неаполь. Як то кажуть, берімося за зброю та виступайте!

Луїджі ді Валуа – герцог Орлеанський, його двоюрідний брат, майбутній воєвода у військовій кампанії із завоювання Неаполітанського королівства, таємно сподівається колись прибрати до рук Міланське герцогство (бо Валентіна Вісконті доводилася йому бабцею).

Філіпп, герцог де Коммін – пов’язаний землями з Італією, а комплотом – із герцогом Орлеанським.

Робінот і Маттенет – потвора й красень, Тарапунька й Штепсель. Служаки-бандити герцога де Комміна, перебувають із секретною місією в Мілані.

Перрон де Баскі – родом із Орв’єто, згодом – посол від імені Його Християнської Королівської Величності Карла VIII та герцога Орлеанського.

Карло Барбіано ді Бельджойозо – посол Людовіко Моро при французькому дворі.

Жоскен де Пре – придворний музика й композитор на службі в Моро, талановитий і обдарований.

Аччерріто Портінарі – розгодований представник Банку Медічі, ненажерливий споживач біфштексів і грошей.

Бенчо Серрісторі – компаньйон месера Аччерріто, невтомний трудівник, але не по святах.

Антоніо Міссалья – відомий зброяр, визнаний майстер обробки заліза й друг Леонардо.

Джованні Барраччо – торговець вовною.

Клементе Вульціо, Кандідо Бертоне, Річчетто Нанніп’єрі та Адемаро Костанте – торговці вовною, шовком, голками й галунами, що набралися кредитів у Банку Медічі.

Франческо Сансоне да Бреша – настоятель ордену францисканців.

Джуліано да Муджа – проповідник-францисканець.

Діодато Сієнський – настоятель єзуїтського монастиря (тобто зниклого нині братства Бідняків Ісуса при церкві Святого Ієроніма), невтомний пастир своєї отари.