Сергій Дячук - Біла ріка

Стара говорела і говорела, а Сергій час од часу, одвлікаючись, робив ковток червоного вина, обдивлявся маленьку кімнатку, в якій вони сиділи. Цю хату купив і розбудував вуйко Іван тоді, коли йому зрештою дозволили повернутись додому. Вже по пенсії він купив цей дім на зароблені і відкладені на шахті гроші. У маленькій заскленій вірандочці з пофарбованими у блакитний колір шибками та акуратно побіленими стінами, висіла його грамота, якою вуйко, видно, дуже дорожив. В скленій рамі з профілем вождів і якимись побажаннями, типу за трудову звитягу тому, хто «виправився». На стіні фото дітей в різному віці і у заскленій шафі пару рухівських патріотичних книжечок із зорі незалежності. Стара ненароком зачепила свою рюмку в якій був напій, але вона його не пила лише пригубивши один раз. Червоний кагор розтікся по газеті і чорно-білому зображенню Януковича на цілу шпальту (газетою було застелено стіл) пляма розросталася і ставала аж багрова. «Байка» сказала жінка вуйка і продовжувала розповідати. Сергію здавалося, що вже не стане сил дослухати, але раптом історія його родини, що, ніби до того, як застигла, заворушилась у повітрі і всі епізоди, старі фото почали вкладатись на свої місця в цілісну картину, мов на мозаїках св. Софії в Києві, або складені за катологом і систематизовані викладені на поличках книжки і бібліотеці ім… В. Стефаника у Львові. Сергію здалося, що пройшла ціла вічність відтоді, як відбулась ним незапланована, але запланована десь з вище, зустріч з цією жінкою, яка, мов відкривши кліть [128] Кліть — комора. розкрила тайни, про які він лише здогадувався і роздумував останнє десятиліття.

Пройшо вже пару годин відтоді, як стара почала свою розповідь. Приголомшений Сергій слухав мовчки, не задаючи питань, випиваючи кагор. Вона вже стомилась, тому іноді зупинялась, просто мовчала і дивилася у вікно, іноді хапалась за груди і глибоко дихала вдивлялась у двір, де вже починало темніти. Збиралось на ніч.

— Йо, а мені сімнадцять було, коли злапали ту боївку у лісі, що ми їм з сестрами носили їсти. Йой, вони бідаки такі худі були ті студенти. Мене іноді, як найдорослішу між сестрами, якісь цидулки з записками посилали до міста, в Турку. Ме в трьох самі жели вже тоді

Сергій уявив цю їхню хатку мазанку під черепицею, які бачив під час подорожей селами тієї частини України і поруч бліденьких з лиця цих трьох дівчаток-сиріток в сірих хусточках і куфайках біля неї. І Сергію ком підійшов до горла

— Сестри неповнолітніми були, — продовжувала вуйна, — а мене у район забрали

Вона розридалася після цих слів. Сергій не знав, що робити. Вона махнула рукою, за хвилин пять заспокоїлась, знову сиділа мовчки і дивилась у вікно, в яке легко постукували гілля старої яблуньки, поклавши руки на стіл, застеленою газетою, що вже обсохла і стала світло-червоного кольору, увібравши в себе рідину. Подивилась на свої старечі змучені покручені руки, подивилась знову на Сергія, і сказала

— Шпіркали гілке під нігті

Трохи помовчала і додала

— Рік просиділа в тюрмі, в камері там. Суду не було, завели в кабінет, дали якийсь папірчик підписати, вирок видно, що я згодна і пустили по етапу. Чотири роки відсиділа. Познайомилась з Іваном і одразу розпесалисе. Мама його, Васелена, проти була, бо я галіціянка-бойкиня, але Іван настояв на свому сказав «Мамо, зроблю єк ве скажете, алес знайте шо я люблю її», — тоді стара махнула руков, — «да леше мене гет зі своєю любовю», — мовляв, — «робе єк знаєш», але ніколи мене не сприймала, навіть, коле діти народелисе, до дітей добре — а мене ніколи.

Вислуховуючи оповідь, Сергій випивав самий. Флєша з яскравою етикеткою і маківками православних церком з написом «Православний кагор» вже була майже порожня, лишалось трохи на денці, але Пойдаш втішав себе, що він на диво не відчував себе дуже п’яним

— Напевно тому, — подумав Сергій, — що активно закусував грубо нарізаними шматками бужениці і кружалець магазинної ковбаси

В грудях потепліло. Після почутого хотілось плакати. Ще деякий час, як стара закінчила оповідь, вони сиділи мовчки. Вставши, видихнувши повітря

— Файно дєкую

У веранді підійшов вже близько до рами, де висіла грамота з шахти. Перед тим передивився рухівські книжки із зорі незалежності.

Надворі вітер, повітря вдарило в обличчя. Газдиня провела Сергія аж до фіртки. З іншої частини ділянки визирали квартиранти, яким вуйна здавала кухню і більшу частину города і ділянки, бо сама вже не могла за тим гледіти