Сергій Дячук - Біла ріка

Той рік запам’ятався Сергію, бо того року, 91-го на довгі вмовляння малого батьки таки погодились передплатити сину журнал «Юный натуралист». Він, Сергій, дуже добре запам’ятав своє хвилювання, коли батько та мама у відділенні пошти заповнювали цю його першу передплату на бланку коричневого кольору кульковою ручкою. Хтось з батьків виводив каліграфічно адресу, індекс, і прізвище — Пойдаш Сергій Іванович. Малий дуже пишався тоді собою. Потім настали довгі дні очікування. Перший журнал прийшов із великою затримкою. Ці дні Малий кожного дня після школи перевіряв скриньку і, коли вже втомившись від чекання, відкриваючи одного дня наприкінці зими скриньку номер 64, очікував побачити, як завжди пусту металеву стінку подряпану хуліганами, але того дня, нарешті, побачив журнал. Щастю Сергія не було меж! Він швидко схопив його і побіг по сходах до квартири. Доки двері відчинили, він вже швидко перегорнув сторінки: картинки в середині, у більшості, чорно-білі і журнал надрукований на дешевому папері. В одному з наступних номерів була стаття про родину Ликових. Історія про цю родину новітніх робінзонів, сім’ї старообрядців, які тікаючи від «Октябрской революции» оселились в Тайзі і прожили там в ізоляції аж до кінця вісімдесятих. Коли їх випадково знайшла експедиція радянських науковців, цю сенсаційну новину тоді обговорювала ціла країна. Це чи не єдина стаття, що зацікавила Малого і він часто перечитував її, але здебільшого, любив роздивлятися малюнки та світлини з птахами, лісами, тваринами, екзотичними квітами. Часом перегортав той чи той випуск, які акуратно складав на стіл один на одний. І ось коли Малий вже почав втрачати інтерес до свого журналу на початках літа «Юный натуралист» оголосив конкурс малюнку на тему «Моя мала Батьківщина». Сергій з ходу намалював кілька з крейсером «Аврора» і розведеними мостами у Ленінграді, мов на тих листівках що подарувала Сергію і Люді їхня подружка із Лєнінграда Лєна, яка кожного літа приїжджала на вакації до бабуні, що жила у городку. Але сестра Люда переконала намалювати гори і дідову хату на горбі зауваживши, що то не наша мала батьківщина і, що брат жодного разу не був у Ленінграді. Малий пручався йому було цікавіше малювали «колибєль руской революції». Сергій марив цим містом, але сестра з рештою його переконала і згодом внесла необхідні правки в малюнок, де братик без ентузіазму провів тропу до дідової хати прямо до гори. Люда з виглядом досвідченої местцкині намалювала як вона в’єтся до хати зигзагами за усіма законами симетрії. Для цих синових конкурсних робіт Іван спеціально склеїв конверт, бо великих на пошті не виявилось, напряжонка була і зі звичайними, тому бійці полку відправляли свої листи трикутничками з трикутними армійськими печатками як у Велику Вітчизняну. У конверт склеїний зі шматка шпалери вклали на вимогу Сергія таки два малюнки з Карпатами і улюбленим Лєнінградом. Перед тим Малий наляпав в ряд художніх марок, яких йому втюхав старший хлопець зі школи сказавши, шо то цінна колекція помінявши на дійсно цінну монету часів Австро-Угорщини, яку свому онуку подарував дід Юрій минулим літом. І Малий побіг освітлиною яскравим літнім сонцем вулицею в городці, біг прямо по середині дороги, машин не було, тишу порушували віддалені звуки життя міста. Вперше зупинившись вже перед трасою на переході, ледь віддихавшись прищурившись і не терпиливо вдивляючись на протилежний бік вулиці в очікуванні, коли нарешті загорится зелене світло. Забіг до відділення пошти і тріумфально поклав конверт перед працівницею та подивилася на Малого проникливо не встаючи вони були лицем до лиця. Ліниво покрутила його в руках, потім вже приязно подивилась на Малого, всміхнулася і декілька разів вдарила печаткою по марках, гасячи їх. Поштою покатилась невеличка луна від тих ударів. Стояв запах свіжої побілки. Малий ще деякий час стояв і дивився на шкло каси на якому була закріплина листівка із зображенням ікони Христа і написом побажанням «Преображення Господнє». Малий задумано розвернувся, потім повернувся знову вигрібаючи із шортів дріб’язок копійок купив листівку вирішив відвезти її літом у гори дідові.